- коаліція Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, що виникла 1882 та існувала до 1915. Початок Т. с. покладений союз, договором, підписаним цими д-вами у Відні 20.V 1882.
Учасники договору зобов'язалися не брати участі в будь-яких союзах, спрямованих проти одного з них, консультуватися між собою з політ, та екон. питань заг. характеру і надавати один одному взаємну підтримку в межах власних інтересів. Німеччина та Австро-Угорщина зобов'язувалися надати підтримку Італії у випадку неспровокованого нападу з боку Франції, а Італія — у випадку нападу Франції на Німеччину. Австро-Угорщина звільнялася від надання допомоги Німеччині проти Франції — вона була резервом на випадок вступу до війни Росії. За неспровокованого нападу на одного чи двох учасників договору двох
чи кількох держав у війну з ними мали вступати всі учасники Т. с. Водночас Австро-Угорщина та Німеччина прийняли до відома заяву Італії, згідно з якою, коли однією з держав, що нападуть на Австро-Угорщину та Німеччину, буде Великобританія, то передбачуваної військ, допомоги своїм союзникам Італія не надасть. За неспровокованого нападу на одного з учасників договору з боку однієї з великих держав, крім Франції, два ін. учасники зобов'язувалися зберігати доброзичливий нейтралітет щодо свого союзника. Д-ви коаліції зобов'язувалися у випадку спільної участі у війні не укладати сепаратного миру та зберігати договір у таємниці. Другий договір держав коаліції підписаний у Берліні 20.ІІ 1887. Він підтвердив усі положення попереднього договору і встановив строк його дії до 30.V 1892. Одночасно були підписані італо-австрійський та італо-німецький договори, які конкретизували положення загального договору. Ідентичні змістом договори про Т. с. підписувалися втретє в Берліні 6.V 1891, учетверте — в Берліні 28.VI 1902 і вп'яте — у Відні 5.ХІІ 1912.
Т. с. розпався після початку Першої світової війни 1914—18, коли Італія перейшла на бік держав Антанти.
Тоді ж до нім.-австр. альянсу приєдналися Туреччина та Болгарія, і коаліцію стали називати Четверним союзом. Літ.: История дипломатии, т. 2. М.— Ленинград, 1945.
К. О. Савчук.
