— центр, орган викон. влади в Росії в 1731— 41. Утв. указом Анни Іванівни 10(21 ).Х 1731 як рада при імператриці. По суті, замінив ліквідовану 1730 Верховну таємну раду. Ініціатором створення К. м. Р. і. та його факт, керівником тривалий час був віце-канцлер граф А. І. Остерман. До складу Кабінету увійшли держ. канцлер граф Г. І. Головкін, дійсний таєм. радник князь О. М. Черкаський. Члени К. м. Р. і. спочатку називалися міністрами імператриці, а згодом — кабінет-міністрами.
В різні роки до Кабінету входили відомі держ. діячі П. І. Ягужинський, А. П. Волинський, О. П. Бестужев-Рюмін, М. Г. Головкін, а також ген.-фельдмаршал Б. К. Мініх, який не мав звання кабінет-міністра. Спочатку К. м. Р. і. мав вужчу компетенцію, ніж Верх. таєм. рада, займався виключно справами управління. Згодом одержав широкі права у сфері внутр. і зовн. політики, зак-ва, суду й контролю за всіма держ. установами. 1732 йому були підпорядковані медична канцелярія, рахункова кригс-комісаріатська і рахункова провіантська комісії, 1734 — гол. поліцмейстерська канцелярія, а ще через два роки при К. м. Р. і. було ств. генерал-берг-директоріум для заохочення розвитку пром-сті. Після смерті Анни Іоанівни в Кабінеті головував Е. Бірон, а коли до влади прийшла Анна Лео-польдівна [9(20).XI 1740], главою К. м. Р. і. став Б. К. Мініх. При ньому Кабінет було реорганізовано і поділено на департаменти. Під час держ. перевороту імператриці Єлизавети Петрівни 25.ХІ (6.ХІІ) 1741 члени К. м. Р. і. були заарештовані, а сам Кабінет ліквідований.
Літ.: Строев В. Н. Бироновщина и Кабинет министров, ч. 1—2. М., 1909—10; Бондаренко В. Н. Очерки фин. политики Кабинета министров Анны Иоанновны. М., 1913; Гос. учреждения России в XVIII в. М., 1960; Ключевский В. О. Соч., т. 4. М., 1989; Гос. учреждения России ХУІ-ХУІИ вв. М., 1991.
В. М. Чисніков.
