— тепловий двигун, в якому енергія водяної пари, що надходить з парогенератора, перетворюється на енергію поршня, що переміщується в циліндрі. Впуск і випуск пари в П. м. (мал.) регулюються системою паророзподілу. Проект першого в світі універсального парового двигуна (потужністю 1,3 кВт) розробив 1763 рос. теплотехнік і. і. Ползунов. Патент на досконалішу й економічнішу універсальну П. м. дістав 1784 англ. винахідник Дж. Уатт. У 19 ст. парові машини служили осн. двигунами майже у всіх галузях пром-сті, на транспорті (див. Паровоз, Пароплав): вони були надійні й нескладні в експлуатації. Вади П. м.: низький ккд (до 0,2), невелика потужність (прибл. до 5 МВт), значні габарити і маса. В першій половині 20 ст. виробн. П. м. припинено у зв'язку з застосуванням економічніших двигунів — парових турбін і двигунів внутрішнього згоряння.
|
