Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow руз-ряс arrow РУХ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ
   

РУХ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ

— масовий міжнар. рух проти мілітаризму, підготовки і загрози нової світової війни, одна з форм широкого антивоєнного демократичного руху. Об'єднує сотні мільйонів людей усіх країн світу, незалежно від національності, парт. належності, реліг. переконань. На поч. 19 ст., після воєн, які вів Наполеон І, виник рух пацифістів, що у 80—90-х pp. 19 ст. поширився в Європі і США. Пацифізм відіграв певну позитивну роль, сприяв зростанню авторитету угод і конвенцій між д-вами, формуванню багатьох принципів міжнародного права. Разом з тим пацифістські лозунги не раз використовувала реакція для придушення революційного і нац.-визвольного руху. Велике значення для розвитку демократичного Р. п. ' м. мали проголошені після перемоги Великого Жовтня ленінські принципи зовн. політики Рад. д-ви, викладені в Декреті про мир, їхнє практичне втілення на міжнар. арені. Важливу роль у формуванні Р. п. м. відіграли антифашистський рух і Рух Опору. Широко розгорнувся Р. п. м. після розгрому фашизму в 2-й світовій війні 1939—45 і створення світової системи соціалізму, що сприяло активізації міжнар. демократичного руху в цілому. Успіхи соціалістичного будівництва в СРСР і країнах нар. демократії сприяли консолідації антиімперіалістичного руху і руху за ліквідацію загрози війни з боку правлячих кіл США і ін. капіталістичних д-в. Трудящі Зх. Європи провели масові кампанії протесту проти Мар-шалла плану, організації НАТО та ін. воєнних блоків, спрямованих проти СРСР і народів, що вели боротьбу за свою свободу і незалежність, проти гніту капіталу і колоніалізму. В 1948—49 у Франції, Італії, Польщі, СРСР, Японії та ін. країнах виникли місц. орг-ції боротьби за мир. Велике значення мав Всесвітній конгрес діячів культури на захист миру (1948, Вроцлав), який прийняв Маніфест на захист миру. Програма і орг. питання обговорювалися на Франц. нац. з'їзді на захист миру і свободи (1948, Париж), на 2-му Всесвітньому конгресі Міжнародної демократичної федерації жінок (МДФЖ, 1948, Будапешт). Організаційно Р. п. м. оформився на проведеному 20—25.IV 1949 Всесвітньому конгресі прихильників миру (ВКПМ), скликаному з ініціативи Міжнар. к-ту зв'язків діячів культури на захист миру і Бюро МДФЖ. Через відмову франц. уряду видати візи багатьом делегатам, у т. ч. з Рад. Союзу, конгрес проходив одночасно в Парижі і Празі. Конгрес закликав людство об'єднати зусилля в боротьбі за мир, утворив Постійний к-т ВКПМ, який 1950 було перетворено на Всесвітню Раду Миру (ВРМ). Вона об'єднує і координує діяльність нац. орг-цій Р. п. м. більш як у 100 країнах, співробітничає з ін. міжнар. орг-ціями в справі захисту миру. Гол. напрямом діяльності Р. п. м. є боротьба за ліквідацію воєнних конфліктів і умов їхнього виникнення, всіх форм расової і нац. дискримінації, за поважання прав народів і людини, за припинення гонки озброєнь і досягнення заг. роззброєння. ВРМ організувала багато масових міжнар. кампаній, у т. ч. збирання підписів під Стокгольмською відозвою 1950 (за заборону ядерної зброї) і 1976 (за припинення гонки озброєнь і роззброєння). ВРМ — ініціатор звернення про підписання пакту миру між п'ятьма великими державами (СРСР, США, Великобританія, Франція, КНР), організатор Всесвітніх асамблей, конгресів і конференцій на захист миру, виступала за припинення війни США в Кореї (1950 —53) і агресії США у В'єтнамі (1964—73), за найшвидше скликання Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі 1973—75 (див. також Брюссельські асамблеї громадських сил за безпеку і співробітництво в Європі). Могутність Р. п. м. продемонстрував Всесвітній конгрес миролюбних сил 1973 у Москві, в основу рішень якого покладено принципи мирного співіснування д-в різних соціальних систем. Р. п. м. виявляється також у формі демонстрацій, страйків, мітингів, походів і естафет миру, які набули особливо широкого розмаху у 80-х рр. (напр., "Марш миру-82"), звернень, конференцій, тижнів дій за роззброєння. На підтримку руху проти загрози ядерної війни, натовських планів "доозброєння" виступають широкі маси трудящих США, Великобританії, Франції, ФРН (Крефельдська відозва, 1982) та інших держав.

Спрямовуючою силою Р. п. м. виступає міжнар. пролетаріат і його авангард — компартії. Боротьба за мир є одним з гол. напрямів діяльності міжнародного комуністичного руху. Документи міжнар. Нарад компартій 1957, 1960, 1969, конференції європ. компартій у Кардових Варах 1967, конференції комуністичних і робітничих партій Європи 1976 в Берліні зазначають, що єдність миролюбних сил, незалежно від політ. належності борців за мир, може стати нездоланною перешкодою до війни. Велике значення для розгортання Р. п. м. в умовах загострення міжнар. відносин у 80-х рр. мають послідовна миролюбна політика СРСР та ін. соціалістичних країн, прийняті Рад. Союзом зобов'язання не застосовувати першим ядерної зброї (червень 1982) і звернення "До парламентів, урядів, політичних партій і народів світу" (грудень 1982). Р. п. м. є однією з найбільш організованих і масових антивоєнних сил сучасності.

Б. С. Зрезарцев.

 

Схожі за змістом слова та фрази