Никифор Тимофійович [н. 27.І (9.ІІ) 1906, с. Кошманівка. тепер Машівського р-ну Полтав. обл.] — держ. і партійний діяч УРСР, Герой Соціалістичної Праці (1976). Член КПРС з 1932. Закінчив Полтавський с.-г. ін-т (1928). У 1938—41 — голова Одес. облвиконкому. В 1941—46 — у Рад. Армії. Був членом Військ. ради армії та 1-го Укр. фронту; військ. звання — генерал-лейтенані. У 1946 — міністр тех. культур УРСР; 1947—50 — міністр радгоспів УРСР; 1950—52 — міністр с. г. УРСР. У 1952—54 — перший заст. Голови Ради Міністрів УРСР, 1954—61 — Голова Ради Міністрів УРСР. У 1961—65 — заст. Голови Ради Міністрів УРСР, міністр заготівель УРСР. У 1965— 76 — перший заст. Голови Ради Міністрів УРСР. З 1976 — на пенсії. В 1952—56, 1966—76 — кандидат, 1956—66 — член ЦК КПРС. У 1938—40 — кандидат, з 1940 — член ЦК Компартії України. З 1952 — член Президії, 1966—76— член Політбюро ЦК Компартії України. Депутат Верховної Ради СРСР і, 3—9-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 1— 9-го скликань. Нагороджений 8 орденами Леніна, 3 орденами Червоної Зірки, орденом Жовтневої Революції, 2 орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня, ін. орденами та медалями.
