Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Р-радіо arrow РАДИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ
   

РАДИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ

— представницькі органи державної влади в СРСР, що обираються безпосередньо народом, втілюють його суверенітет і становлять політичну основу Рад. держави. В. І. Ленін відкрив у Радах держ. форму диктатури пролетаріату, розкрив особливості Рад, їхній соціалістичний демократизм. Після Великого Жовтня всю владу в країні було передано Радам (з 1918—19—Радам робітн., сел. і червоноармійських депутатів). Ліквідація експлуататорських класів, перемога соціалізму в СРСР викликали суттєві зміни в представницькій системі Радянської соціалістичної держави. Конституція СРСР 1936 законодавчо закріпила перемогу в СРСР соціалістичних суспільних відносин і привела у відповідність з цим усю систему органів влади і управління, а також порядок виборів до Рад. Ради з того часу стали називатися Радами депутатів трудящих. Нова Конституція СРСР 1977 визначила, що в СРСР побудовано розвинуте соціалістичне суспільство, підкреслила, що Рад. д-ва є загальнонародною, виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, всіх націй і народностей країни. Відповідно до цього Ради стали Радами народних депутатів. Вони становлять єдину систему органів держ. влади, до якої входять Верховна Рада СРСР, Верховні Ради союзних республік (див. Верховна Рада УРСР), Верховні Ради авт. республік, крайові, обл. Р. н. д., Р. н. д. авт. областей і авт. округів, районні, міські, районні в містах, селищні та сільс. Р. н. д. Порядок утворення, повноваження і форми діяльності Р. н. д. визначаються Конституцією СРСР, конституціями союзних і авт. республік, відповідними загальносоюзними і респ. законами (див., зокрема, Закони УРСР про місцеві Ради). Депутати Рад обираються громадянами СРСР на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; вони є повноважними представниками народу в органах держ. влади. В Р. н. д. представлені всі соціальні верстви рад. суспільства, всі національності країни. Через Р. н. д. радянський народ здійснює владу державну. Становище Рад як політ. основи СРСР зумовлює їхнє чільне місце в рад. держ. механізмі. Всі ін. держ. органи підконтрольні й підзвітні Р. н. д. На всіх істор. етапах найважливішими політ. завданнями Рад є забезпечення союзу робітн. класу, селянства і нар. інтелігенції, згуртування всіх націй і народностей з метою спіль ного будівництва соціалізму і комунізму. На сучас. етапі розвинутого соціалістичного суспільства Ради виступають всеохоплюючою орг-цією народу, втіленням його єдності. В їхніх руках концентруються всі функції по керівництву соціально-екон. процесами будівництва комуністичного суспільства і управлінню загальнонар. державою. Ради відіграють провідну роль у розширенні й поглибленні соціалістичної демократії, дальше розгортання якої є осн. напрямом розвитку політичної системи радянського суспільства. Такі важливі засади розвитку політ. системи, як дедалі ширша участь громадян в управлінні справами д-ви і суспільства, вдосконалення держ. апарату, підвищення активності громадських орг-цій, посилення народного контролю, зміцнення правової основи держ. і сусп. життя, розширення гласності, постійне врахування громадської думки реалізуються насамперед завдяки діяльності Рад і через Ради. Р. н. д. безпосередньо і через створювані ними органи керують усіма галузями держ., госп. і соціально-культур. будівництва. Всі ланки Р. н. д. діють як працюючі органи, поєднуючи керівництво і безпосереднє управління, прийняття державно-правових актів з виконанням їх. Діяльність Р. н. д. будується на основі колективного, вільного, ділового обговорення і вирішення питань, гласності, регулярної звітності виконавчих і розпорядчих органів, ін. створюваних Радами органів перед відповідними Радами та населенням, широкого залучення громадян до участі в їхній роботі. Найважливіші питання, віднесені до відання відповідних Р. н. д., розглядаються і вирішуються на їхніх сесіях. Ради обирають постійні комісії Рад народних депутатів, створюють виконавчі і розпорядчі, а також ін. підзвітні їм органи. Вони утворюють і органи народного контролю. Важливим завданням Рад є організація роботи з наказами виборців. Відповідн і Р. н. д. розглядають ці накази, враховують їх при розробці планів економічного і соціального розвитку та складанні бюджету, організують виконання наказів та інформують громадян про реалізацію їх. Р. н. д. тісно взаємодіють з масовими громадськими організаціями, що забезпечує єдність усього механізму народовладдя в СРСР. Широкі, багатогранні відносини складаються у Р. н. д. з трудовими колективами — найчисленнішими осередками сусп. структури, що є необхідним елементом усієї системи зв'язків Рад з народом. Політ. керівництво Р. в. д. здійснює Комуністична партія Радянського Союзу, яка є ядром політ, системи, всіх держ. і громад. орг-цій. Партія приділяє постійну увагу поліпшенню роботи Рад, підвищенню їхньої ролі в комуністичному будівництві, забезпечуючи повне використання ними своїх повноважень, зміцнюючи самостійність і розвиваючи їхню ініціативу у вирішенні справ, віднесених до їх компетенції. Керуючи діяльністю Рад, партія не підмінює їх, чітко розмежовує функції парт. і держ. органів, проводить єдину політ. лінію в усіх госп. і соціально-культур. заходах Рад, забезпечує правильне співвідношення різних рівнів держ. керівництва, здійснюваного Радами. XXVI з'їзд КПРС зазначив, що з прийняттям Конституції СРСР, а потім — конституцій союзних і авт. республік у роботі Р. н. д. почався новий етап. Відповідальна роль належить Р. н. д. у реалізації накреслених XXVI з'їздом КПРС планів на найближче десятиріччя — забезпечити дальший соціальний прогрес суспільства, здійснити широку програму підвищення нар. добробуту. На активізацію всієї системи Рад у розв'язанні висунутих партією завдань спрямована постанова Президії Верховної Ради СРСР від 1.ІV 1981 "Про завдання Рад народних депутатів, що випливають з рішень XXVI з'їзду КПРС". У сучасних умовах одним з основних завдань Рад народних депутатів є реалізація прийнятої Травневим (1982) пленумом ЦК КПРС Продовольчої програми СРСР, рішень Листопадового (1982) пленуму ЦК КПРС.

Літ.: В. И. Ленин. КПСС о работе Советов. М., 1979; Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981; Матеріали XXVI з'їзду Комуністичної партії України. К., 1981; Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1982; Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. К., 1979; Советы народных депутатов. Сборник документов. М., 1980: Павловский Р. С. Конституционные основы деятельности местных Советов народных депутатов. X., 1979: Виноградов Н. Н. Партийное руководство Советами в условиях развитого социализма. М., 1980; Советы народных депутатов: конституционные основы организации и деятельности. М., 1981; Советы народных депутатов: правовые вопросы организации и деятельности. К., 1981.

В. Є. Бражников.

 

Схожі за змістом слова та фрази