— прихований, внутрішній зміст висловлювання, що випливає із співвідношення прямих словесних значень з контекстом ситуації. П. грунтується на властивостях розмовної мови деформувати прямий зміст. У драм. творі П. розкривається актором у грі (рухи, міміка, інтонація, паузи тощо). Великого значення П. надавав К. Станіславський, називаючи його життям ролі. П. дає змогу розкрити глибинний зміст зображуваного, внутрішню мотивацію дій героя, підготувати глядача (читача) до наступного розвитку сюжетних подій. П. особливо характерний для психологічної драми, психологічної новели, роману. Використовується і в ліриці.
В. С. Брюховецький.
|
