Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow опе-орд arrow ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
   

ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

— розділ хімії, в якому вивчаються органічні сполуки (о. с.) — сполуки вуглецю з іншими елементами. Осн. завдання О. х.— одержання о. с. у чистому вигляді і встановлення їхньої структури, вивчення реакційної здатності, механізму реакцій, зв'язку між хім. будовою та властивостями речовин і пошуки шляхів практичного використання їх. О. с. належить виключно важлива роль в існуванні життя на Землі і в практичній діяльності людини. Усі гол. складові компоненти живих організмів — білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи, жири, вітаміни, гормони тощо — є о. с. До о. с. належать майже всі синтетичні і натуральні волокна, каучуки, пластичні маси, пестициди, барвники, ліки тощо. Відомо бл. 5 млн. о. с. Окремі о. с. були відомі ще з давніх давен. Проте О. х. як наука почала формуватися лише на поч. 19 ст. Термін "органічна хімія" запровадив 1827 Й. Я. Берцеліус. У 1828 нім. хімік Ф. Веллер (1800—82) у лабораторних умовах вперше синтезував сечовину. В подальшому

О. х. розвивалася на основі теорії О. М. Бутлерова про хім. будову о. с. Ще раніше нім. учені А. Кольбе (1818—84), Ф. А. Кекуле, шотл. хімік А. Купер (1831—92) та ін. встановили чотиривалентність вуглецю і здатність його атомів утворювати ланцюги. Сучас. формулу бензолу запропонував Ф. Кекуле. Теорію просторового розташування атомів у молекулі (див. Стереохімія) створили Я. Г. Вант-Гофф і франц. хімік Ж. Ле Бель (1847—1930). Розвиток електронних, і особливо квантово-механічних, уявлень дав змогу пояснити направленість хімічних зв'язків у просторі, відмінність властивостей насичених і ненасичених сполук, ароматичність бензолу, особливості спряжених систем, взаємний вплив атомів у молекулах органічних сполук. Фіз. методами знайдено довжину хім. зв'язків у о. с, величини валентних кутів (див. Валентність) та ін. параметри геом. структури молекул. Цими ж методами визначено хім. будову деяких складних о. с.— вітаміну В,2, пеніциліну, хлорофілу, ряду білків і нуклеїнових к-т тощо. Раніше багато о. с. виділяли з рослинних і тваринних організмів або продуктів їхньої життєдіяльності. Тепер більшість о. с. одержують різними методами синтезу. Характерною особливістю о. с. є здатність вуглецевих атомів сполучатися між собою і з атомами ін. елементів міцними простими зв'язками, подвійними і потрійними зв'язками (див. Кратний зв'язок) з утворенням довгих ланцюгів і циклів різних розмірів. Залежно від будови осн. ланцюга молекули всі о. с. поділяють на три ряди: ациклічний (аліфатичний, жирний), карбоциклічний і гетероциклічний. До ациклічних сполук належать вуглеводні з незамкненими ланцюгами: насичені вуглеводні, ненасичені вуглеводні, дієнові вуглеводні га ін., а також їхні похідні. Карбоциклічні сполуки (цикли побудовані тільки з атомів вуглецю) утворюють дві групи: аліциклічні сполуки, які властивостями подібні до аліфатичних, і ароматичні сполуки, що містять одне або кілька бензольних кілець (ядер) і мають специфічні ароматичні властивості. У молекулах гетероциклічних сполук цикли містять, крім атомів вуглецю, ще й атоми ін. елементів (кисню, азоту, сірки тощо). О. х. тісно пов'язана з ін. природничо-наук. дисциплінами — біохімією, молекулярною біологією, хімією високомол. сполук та ін. Розвиток О. х. пов'язаний з іменами вітчизн. вчених М. М. Зініна, В. В. Марковникова, О. Є. Фаворського, С. В. Лебедєва, М. Д. Зелінського, О. М. Несмєянова та ін. Великий вкладу розвиток О. х. внесли, зокрема, укр. вчені П. П. Алексєєв, М. А. Бунге, О. П. Ельтеков, К. А. Красуський, П. І. Петренко-Критченко, В. П. Яворський та ін. У всьому світі стали відомі метод синтезу β-оксикислот, запропонований С. М. Реформатським, праці А. І. Кіпріанова з теорії кольоровості о. с, Є. О. Шилова з механізмів органічних реакцій, О. В. Кірсанова в галузі хімії фосфор- і сіркаорганіч-них сполук. Дослідження на Україні з О. х. проводять в Органічної хімії інституті АН УРСР (Київ), Фізико-органічної хімії та вуглехімії інституті АН УРСР (Донецьк), Фізико-хімічному інституті АН УРСР (Одеса), Київ., Харків, ун-тах, а також в ін. н.-д. ін-тах і вузах республіки.

Літ.: Несмеянов А. Н.. Несмеянов Н. А. Начала органической химии, кн. 1—2. М., 1974; Развитие органической химии на Украине. К.. 1979: Моррисон Р., Бойд Р. Органическая химия Пер. с англ. М., 1974.

Ф. С. Бабичев.

 

Схожі за змістом слова та фрази