Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ю arrow ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОПЯ
   

ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОПЯ

(від грец. — душа і — слово, вчення) — наука, яка вивчає особливості психічних виявів і психол. закономірностей діяльності людей у сфері відносин, що регулюються правом. Виникла як галузь психол. науки і розвивалася на стику психології та права. Нині є самост. галуззю психол. знання. Має власні напрями, розвиток яких пов'язаний з необхідністю психол. забезпечення правоохор. діяльності. Ю. п. досліджує: психол. закономірності дії права; співвідношення світогляду та правосвідомості; фактори правотворчості й психол. механізми прав, поведінки, які розглядаються з урахуванням їхнього істор., політ., екон, соціокультур., субкультур, та індивідуально-суб'єктивного контексту. З розвитком прав, д-ви і зміцненням дем. основ правосуддя першочерг. значення набувають напрями вивчення Ю. п. низки заг. і окремих психол. проблем юрид. діяльності. Психол. аспекти праці слідчого, оперуповноваженого, дізнавача, психол. сторона діяльності судді, прокурора та адвоката відіграють значну роль у вирішенні завдань щодо встановлення істини під час розслідування і розгляду справ у крим. та цив. судочинстві. Гуманізація і оптимізація процесу ресоціалізації засуджених осіб актуалізують проблеми, пов'язані з психол. особливостями роботи працівників пенітенціарної системи. Психол. специфіка профес. завдань, яку слід враховувати при здійсненні кожної з цих форм сусп. діяльності, а також професійно необхідні якості представників сфери права розглядаються напрямом Ю. п., що виник порівняно недавно і вивчає психол. основи профес. відбору кадрів, психол. основи слідчої, оперативної, суд. і випр. (пенітенціарної) діяльності. Психол. особливості різноманітних непростих людських стосунків, в які представники юрид. професій включаються у процесі виконання ними своїх служб, обов'язків, багато в чому є складними та деструктивними, такими, що створюють інтенсивну і часто тривалу (хронічну) напруженість. Причинами цього є психологічно складні умови життєдіяльності й процесу ресоціалізації засуджених у пенітенціарних установах, активний опір об'єктив, ходу розслідування і розгляду справи (адм.-авторитарний тиск, шантаж, прямі погрози життю), ін. фактори, які можуть утруднювати доступ до необхід. суд.-слідчих мат-лів і доказів (напр., соціально-психол. своєрідність індивідуальності свідків, потерпілих, звинувачуваних, підозрюваних, тобто їхні уявлення, передсуди, хибні думки, особливості психіч. стану, можуть утруднювати об'єктивну оцінку обставин подій, що досліджуються судом і слідством).

Це визначає одне з гол. завдань Ю. п., а саме: розробку науково обгрунтованих методів дослідження; розвиток і вдосконалення у представників різних юрид. спеціалізацій професійно необхідних якостей, поєднуваних з психол. стійкістю, соціально активною, гуманістично зорієнтованою та етично розвиненою особистісною спрямованістю, які запобігають швидкому профес. стомленню і профес. деформації особи. Психологія суд.-слідчої діяльності розкривається в її окр. розділах, які характеризують різноманітні психол. аспекти операт.-пошук, дій, процесу досуд. слідства і суд. розгляду крим. і цив. справ. До основних структурних компонентів суд. психології належать: психол. оцінка попередньої інформації (непрямих і побічних доказів); психол. особливості формування слідчо-розшукових версій; психологія огляду місця події; психологія обшуку, психологія розпізнання; психологія показань, а також психологія відтворення показань на місці події; психологія очної ставки; психологія допиту в період слідства і в ході суд. засідання, яка враховує психол. специфіку тих, хто допитує і кого допитують, а також проблемний характер допиту осіб похилого віку, неповнолітніх і малолітніх (свідків та потерпілих) у крим. і цив. справах; дослідження психол. обставин по суті суд.-слідчої справи призначенням експертизи (див. Експертиза судово-психологічна та Медико-психологічна експертиза).

Використання даних психології перспективне для вдосконалення самих методів розслідування, зокрема для психол. аналізу, оцінки та операт. організації інформації, отриманої в ході слідчо-розшук. заходів. Встановлений у таких випадках певний зв'язок психол. діагностичних одиниць може набувати криміналіст, значення. Верифікація цих результатів (визначення їх криміналістичної валідності) можлива за умови спільної практичної діяльності професіоналів, психологів і юристів, у процесі розслідуванн я і розгляду справ різних категорій.

Напрями Ю. п. (правова психологія, судова психологія, кримінальна психологія, пенітенціарна психологія) тісно взаємопов'язані, адже наук, дані, отримані кожним із них, сприяють об'єктивації наук, досліджень і розумінню спільного для них предмета пізнання — психології людини, яка порушує встановлений законопорядок.

Дані крим. психології про методи і засоби психол. опанування протиправними установками особи з метою запобігання злочинам та їх рецидивам можуть бути використані, напр., пенітенціарною (виправною) психологією. Остання розробляє методи і засоби перевиховання осіб, засуджених за скоєння злочину, вивчає психічні явища, зумовлені застосуванням тюремного покарання, і особистість засудженого, а також психол. особливості самого процесу перевиховання в умовах позбавлення волі. Ефективність цього процесу, як свідчить світ, практика ост. років, передбачає пошук альтернативи тюрем, формам покарання, що нерідко є умовою соціально позитивної і стійкої ресоціалізації засуджених осіб. В Ю. п. використовуються відомі в психології методи дослідження з обов'язковим дотриманням принципів етики і наук, коректності їх застосування. Одночасно розробляються і методи, що відповідають специфіці цієї галузі наукового знання (метод психол. аналізу мат-лів крим. справи, методи діагностики причетності до злочину та ін.).

Літ.: Костицкий М. В. Введение в юрид. психологию: ме-тодол. и теор. проблемы. К., 1990; Еникеев М. И. Основы общей и юрид. психологии. М., 1996; Васильев В. Л. Юрид. психология. СПб., 2003.

Н. В. Алікіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази