- право підсудного звернутися наприкінці суд. розгляду крим. справи до суду, до учасників процесу, до присутньої у залі суд. засідання публіки, до громадськості й висловити своє остаточне ставлення до пред'явленого обвинувачення, вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, оцінки досліджених у суді доказів результатів провадження у справі, можливого покарання, а також розповісти як вплинула подія злочину на його життя, які ним зроблено висновки на сьогодні та на майбутнє, тощо. Право на ост. слово надається підсудному після дослідження у суд. засіданні всіх доказів та обставин справи, після виступів усіх учасників процесу, тобто після проведеного суд. слідства і судових дебатів (ст. 319 КПК України). При цьому крим.-процес, закон не регламентує зміст, форму і тривалість О. с. п. Не має повноважень на таку регламентацію і суд. Підсудний на власний розсуд визначає, що найважливіше він вважає за необхідне сказати в своєму ост. слові, а саме: наголосити на своїй оцінці подій, звернути увагу на окр. обставини провадження у справі, висловитися щодо своєї вини чи невинуватості або ж звернутися до суду з відповід. проханням, у т. ч. щодо обрання міри покарання, тощо. О. с. п. нерідко має характер виступу на свій захист. О. с. п. проголошується безпосередньо перед тим, як суд направляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку (ст. 320 КПК), чим забезпечується повнота збереження у суддів враження щодо особи підсудного та його остаточної позиції. О. с. п. — важлива процес, гарантія реалізації конст. права підсудного на захист (ст. 55, 63, 129 Конституції України), якою йому надається ост. можливість звернутися до суду перед постановленням вироку.
О. с. п. вважається окр. складовою частиною суд. розгляду. Під час проголошення ост. слова не дозволяється задавати питання підсудному, забороняється його зупиняти чи переривати (ст. 319). Лише в тому випадку, коли підсудний в ост. слові відверто порушує порядок суд. засідання, допускає нецензурні вирази, в образливій формі звертається до суду та ін. присутніх, головуючий має право його зупинити, попередити і, нарешті, обмежити у праві на ост. слово (ст. 272). Ост. слово надається підсудному в усіх випадках, незалежно від того, давав він показання чи відмовлявся, брав участь у суд. дебатах чи ні. Але О. с. п. — це його право, а не обов'язок. Підсудний має право відмовитися від ост. слова без пояснень причин відмови. Ненадання О. с. п. або обмеження його в цьому праві є безумовною підставою для скасування суд. вироку (п. 9 ч. 2 ст. 370).
В ост. слові підсудний може повідомити про нові обставини, які мають істотне значення для вирішення справи. З огляду на те, що О. с. п. за своїм змістом і формою не має доказового значення, суд у такому випадку за клопотанням учасників процесу або з власної ініціативи відновлює суд. слідство, після його закінчення проводить судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і знову надає О. с. п. (ст. 319). Заява про щире розкаяння у скоєному злочині, зроблена в О. с. п., може без дод. досліджень бути відображеною у вироку суду (ст. 39, 40 КК України, ст. 324 КПК).
Літ.: Михеєнко М. М., Hop В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. К., 1999; Кримінальний процес України. X., 2000.
М. І. Сірий.
