— система законодавчих, організаційних і санітарно-технічних заходів, спрямованих на запобігання забрудненню грунту нечистотами, промисловими і побутовими стічними водами, твердими покидьками (сміттям житлових будинків і установ, відходами і покидьками пром. підприємств і підприємств громадського харчування тощо). Сміття, гній, нечистоти і стічні води при неправильному знешкоджуванні їх загнивають, можуть потрапляти з грунту в джерела водопостачання і бути середовищем для розвитку або збереження збудників шлунково-кишкових захворювань і гельмінтозів. В забрудненому грунті відкладають свої яйця мухи, москіти, сліпні, в ньому живуть і розмножуються гризуни, які є переносниками таких інфекцій, як чума, туляремія та ін. Грунт поступово звільняється від забруднення завдяки процесам самоочищення, що в ньому відбуваються, але ця здатність грунту не безмежна. Наявність і ступінь забруднення грунту встановлюються працівниками санітарно-епідеміологічних станцій на основі даних хім., бактеріологіч. і гельмінтологіч. досліджень. Див. також Охорона навколишнього середовища.
|
