- давньоруське феод. князівство, що займало територію по Бугу, Стиру, Горині, Случі і правих притоках верхів'їв Прип'яті. Утворилося на землі волинян; з 10 ст. входило до складу Київської Русі. Центром князівства був Володимир (тепер м. Володимир Волинський). Першим князем В.-В. к. став син Володимира Святославича - Всеволод. У 2-й пол. 12 ст. з посиленням феод. роздробленості В.-В. к. почало перетворюватись на одне з найсильніших у Давній Русі. Найбільшої могутності воно досягло за князювання Романа Мстиславича (1170-1205), який 1199 об'єднав В.-В. к. і Галицьке князівство в єдине Галиць-ко-Волинське князівство. Див. також Волинь.
