- вчення, згідно з яким матерія в своїй будові дискретна, тобто складається з най-дрібніших частинок (молекул, атомів, елементарних частинок). А. майже завжди виступала природ ничо-науковою основою матеріалістичного світогляду. Конкретно-істор. форми А. змінювалися відповідно до наявної сусп.-істор практики й досягнутого рівня знань. Вони виявлялися в пошуках першоречовини (Демокріт, Лукрецій та ін.), вічних і незмінних первинних якостей (І. Ньютон, М. В. Ломоносов, хорватський фізик Р.-Й. Бошкович), абс. неподільних фундаментальних конструктивних частинок Всесвіту в дусі атомізму нового часу (Дж. Дальтон, Д. І. Менделєєв та ін.). Особливості сучас. А. визначаються принципами квантової механіки, яка визнає не тільки атомізм матерії (речовини), а й атомізм дії, пов'язаний з квантуванням руху, властивостей і станів мікрооб'єктів- елементарних частинок, тобто з можливістю теоретичного зображення їх через дискретні величини та відношення. Підтверджуючи ленінське положення про те, що "електрон є так само невичерпний, як і атом..." (Повне зібр. тв., т. 18, с. 256), що він, як і кожна інша елементарна частинка може складатися з фундаментальніших об'єктів (зокрема, кварків). А підкреслює здатність елементарних частинок до перетворень і розглядає властивості кожної частинки як взаємопов'язані з властивостями ін. частинок і з їхніми взаємодіями. Розвиток сучас. А показує, що структура будь-якого об'єкта чи процесу є єдністю перервності і безперервності.
Літ.: Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм. Повне зібрання творів, т. 18; Марков М. А. О природе материи. М., 1976. В. І. Кузнецов.
