-марксистсько-ленінська партія, революц. авангард трудящих Закарпаття в їхній боротьбі за соціальне й національне визволення, за возз'єднання з Рад. Україною. Перші комуністичні орг-ції на Закарпатті виникли в кін. 1918 під впливом ідей Великого Жовтня. Вони були складовою частиною Компартії Угорщини, при ЦК якої діяла група комуністів Руської Крайни, що очолила комуністичний рух на Закарпатті. В березні 1919 закарп. трудящі взяли активну участь у соціалістич. революції і встановленні Рад. влади в Угорщині. Після поразки революції та насильницького включення Закарпаття до складу бурж. Чехословаччини комуністичний рух у краї розвивався як складова частина загальночехословацького комуністичного руху. Створена в березні 1920 на Закарпатті Міжнародна соціалістична партія Підкарпатської Русі (МСП) виступила одним з ініціаторів утворення Компартії Чехословаччини (КПЧ; 1921), до складу якої як крайова орг-ція увійшла комуністична орг-ція Закарпаття. При підтримці КПЧ, ВКП(б) і КП(б)У вона очолила боротьбу трудящих за соціальне й нац. визволення, за возз'єднання з Укр. РСР. Під її керівництвом у 20—30-х рр. відбувся ряд масових страйків, демонстрацій і мітингів. Закарпат. крайком видавав газ. "Карпатська правда" і "Мункаш уйшаг" ("Робітнича газета", угор. мовою). Ряди організації зросли з 1,5 тис. чол. у серед. 20-х рр. до 4 тис. чол. у кін. 30-х рр. її очолювали в різний час І. І. Мондок, І. П. Локота, М. І. Сидоряк, О. О. Борканюк, Е.Кліма, П. Ф. Терек, І. І. Турянщя та ін. В роки угор.-фашист. окупації (березень 1939 — жовтень 1944) організація діяла в глибокому підпіллі в складі Компартії Угорщини. Вона була організатором і керівником масового партизан. руху. Чимало комуністів Закарпаття загинули в боротьбі проти фашизму, серед них — О. О. Борканюк, якому посмертно присвоєно звання Героя Рад. Союзу, Й. Гавелка, І. Гафинець, А. Дєзе, Г. Туряниця, М. Можарович та ін. У жовтні 1944 рад. війська визволили Закарпаття, а 13.XI 1944 в Мукачевому на нараді представників парт. орг-цій 7 округів було створено орг. к-т по скликанню парт. конференції. 19.XI в Мукачевому відбулася 1-а парт. конференція Закарп. України, яка оформила парт. орг-цію краю як К. п. 3. У. Конференція прийняла рішення про возз'єднання Закарпаття з Укр. РСР, про зміцнення Народних комітетів як органів революц. влади, про організацію допомоги Рад. Армії тощо та обрала ЦК К. п. 3. У., першим секретарем якого став І. І. Туряниця. Згідно з рішенням конференції 26.XI в Мукачевому зібрався 1-й з'їзд Нар. к-тів, який прийняв істор. Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Рад. Україною та обрав найвищий орган влади — Нар. Раду Закарпат. України. В роботі з'їзду брав участь нач. політвідділу 18-ї армії Л. І. Брежнєв.
Під керівництвом К. п. 3. У. трудящі краю за короткий час здійснили глибокі революц. перетворення: націоналізацію пром-сті, банків, транспорту, агр. реформу, налагодили роботу органів освіти, охорони здоров'я, культури. К. п. 3. У. очолила всенар. рух за возз'єднання з Рад. Україною. Йдучи назустріч побажанням трудящих Закарпаття, Рад. уряд вступив у переговори з урядом нар.-демокра-тич. Чехословаччини, які закінчилися 29.VI 1945 підписанням договору про вихід Закарпат. України зі складу Чехословаччини і возз'єднання її з УРСР. К. п. 3. У.
існувала до 15.ХИ 1945, коли на основі рішення ЦК ВКП(б) увійшла до складу Компартії Рад. Союзу. На той час партійні організації К. п. 3. У. об'єднували близько 5 тис. комуністів. Із створенням у січні 1946 Закарпатської області було утворено Закарпатську обласну партійну організацію.
Літ.: Нариси історії Комуністичної партії України. К., 1977: Нариси історії Закарпатської обласної партійної організації, т. 1 (1918—1945 рр.). Ужгород, 1968; Ільницький Ю. В. Віхи звитяжного поступу. Ужгород, 1975.
І. М. Гранчак.
