масові бібліотеки — в дореволюц. Росії загальнодоступні бібліотеки з універсальним фондом. Перші П. б. з фондом світської і наук. л-ри з'явилися в кінці 18 — на поч. 19 ст.: безплатна б-ка-читальня М. І. Новикова в Москві (засн. наприкінці 18 ст.), П. б. у Петербурзі (засн. 1795; див. Бібліотека публічна імені М. Є. Салтикова-Щедріна). В Одесі П. б. засн. в 1830, у Києві — 1866 (див. Бібліотека республіканська УРСР імені КПРС), у Харкові — 1886. П. б. поділялися на кілька категорій: комерційні (б-ки або кабінети для читання), громадські (платні, організовувались земствами й міськими думами) і безплатні народні бібліотеки. Користування громадськими б-ками було платне. П. б. та їхні фонди перебували під контролем поліції й цензури, діяльність їх всіляко обмежувалась. На 1913 в Росії налічувалось усього 13 880 П. б. з фондом бл. 9 млн. книг, на Україні — 3153 б-ки з фондом 1,9 млн. книг.
В СРСР назва "публічна бібліотека" збереглася в назвах деяких б-к, напр. Бібліотека науково-технічна публічна СРСР у Москві. Сучас. публічна (масова) б-ка, що склалася в умовах Рад. держави, має такі ознаки: універсальний фонд; орієнтація на різні читацькі групи; активна пропаганда л-ри; керівництво читанням. Будучи загальнодоступним джерелом знань і осн. базою для самоосвіти, масові б-ки керують читанням з метою комуністичного виховання і підвищення культурно-осв. рівня народу. До мережі масових б-к входять міські, районні, сільські, дитячі б-ки системи м-в культури, профспілкові б-ки — на підприємствах, у клубах, будинках культури, колгоспні тощо. В 1980 в СРСР налічувалося 132 тис. масових б-к з фондом 1823,8 млн. одиниць зберігання, в УРСР — 26,2 тис. з фондом 370,7 млн. одиниць зберігання. Відбувається централізація мережі масових 6-к, внаслідок якої створюється централізована бібліотечна система.
І. М. Солдатенко.
