- всі частини моря, які не входять ні цо виключної (морської) економічної зони, ні до територіального моря або внутрішніх (морських) вод будь-якої д-ви, ні в архіпелажні води держави-архіпелагу. Таке визначення випливає з Конвенції про відкрите море 1958 та Конвенції ООН по морському праву 1982 (ч. VII «Відкрите море»). Основу правового режиму В. м. становить принцип свободи відкритого моря. На В. м. не поширюється і не може поширюватися суверенітет будь-якої д-ви, воно є відкритим для заг., рівного та вільного користування усіма д-вами, як прибережними, так і тими, що не мають виходу до моря. Реалізуючи свої права у В. м., д-ви мають належним чином ураховувати зацікавленість ін. держав у користуванні свободою В. м. дотримуватись положень міжнародного морського права.
Літ.: Анцелевич г. А. Открытое море. в кн.: Совр. меж-дунар. мор. право и практика его применения Украиной. к., 1995.
О. Ф. Висоцький.
|
