(франц. souverain — монарх; найвищий, верховний, від лат. super — угорі, наверху) — носій верх, влади (особа чи група осіб), уповноважений приймати в межах певної політ.-прав. ієрархії остаточні рішення. Влада С. характеризується як найвища в існуючій політ.-прав. системі, ост. інстанція у сенсі прийняття владних рішень, всезагальна в розумінні ступеня впливу на певні події, автономна у взаєминах з внутр. чи зовн. суб'єктами політ.-влад. відносин. В умовах дем. д-ви влади С. в її елементар. розумінні (як втіленої в образі одноособового правителя) вже не існує. Сучасне розуміння суверенності виключає претензії на цілковиту, необмежену, довічну і неподільну владу. Водночас поділ суверен, влади між численними суб'єктами не применшує значення остаточності рішення, яке приймається у межах певної Держави.
В. П. Горбатенко.
|
