— перший у рад. Україні центр, орган держ. управління у галузі юстиції. Утв. відповідно до постанов ЦВК рад роб., солд. і сел. депутатів України про формування рад. уряду від 14(27) і 17(30).ХІІ 1917. Спочатку Н. с. с. с. очолював В. С. Люксембург, а з берез. 1918, після реорганізації уряду, — Г. Ф. Латинський. На секретарство покладалися: питання, пов'язані з організацією здійснення правосуддя, б-бою зі злочинністю і контрреволюцією, роботою ревтрибуналу; завідування місцями ув'язнення, карним розшуком і міліцією громад, безпеки, цензурою та ін. Діяльність Н. с. с. с. окреслювалася декретом Народного секретаріату «Про введення народного суду» від 17.1 1918, яким передбачалося скасування усіх старих суд. установ, а також нотаріату, прокур. нагляду, суд. слідчих, приставів, присяжної та приват, адвокатури. Замість них утворювалися місц. (дільничні, повітові й міські) суди. Керівництво ними здійснювати відповідні ради депутатів, а на фронті — полк, і корпусні к-ти. За старими установами, що мали скасовуватися, з метою їх організованої ліквідації ради повинні були закріпити спец, комісарів. Декретом визначався порядок судочинства та ряд ін. важливих питань. Розвиваючи його, Н. с. с. с. прийняло постанови «Про обрання комісарів юстиції на місцях та їх функції» (17.1 1918), «Про порядок ліквідації старих судових установ і організацію нових» (30.1 1918), «Про скасування старих судових органів у Києві» (19.ІІ 1918), «Про порядок створення на території України робітничих і селянських повітових і міських трибуналів, їх завдання та функції» (23.ІІ 1918) та ін. У зв'язку зі вступом нім.-австр. військ в Україну діяльність Н. с. с. с, як і першого рад. уряду в республіці, була припинена 19.IV 1918.
Літ.: Сусло Д. С. Організація суд. органів Укр. РСР в період 1917 — 1925 рр. К., 1960; Рогожин А. И. Очерк истории соц. законности УССР в период иностр. воен. интервенции и гражд. войны. X., 1963; Долженко А. Н., Розумный В. Г. Роль Наркомюста УССР в организации борьбы с преступностью в первые годы сов. власти (1917—1920 гг.). «Проблемы соц. законности», 1978, в. 3.
І. Б. Усенко.
