(УРСР), РНК УСРР (УРСР) - центр, викон. і розпорядчий (до 1937 — і законодавчий) орган держ. влади Української Соціалістичної Радянської Республіки (від 1937—Української Радянської Соціалістичної Республіки); уряд республіки в 1919—46. Утв. замість Тимчасового робітничо-селянського уряду України. Структура і персон, склад РНК визначались ВУЦВК. Конституція УСРР 1919 надавала Раднаркому право приймати до розгляду будь-які питання і справи, що належали до сфери зак-ва та заг. управління. Окр. рішення РНК подавалися на затвердження ВУЦВК. 14.IIІ 1919 ВУЦВК затвердив перший склад РНК УСРР: X. Г. Раковський — голова уряду і нарком іноз. справ, М. І. Подвойський — нарком військ, справ, К. Є. Ворошилов — нарком внутр. справ, Б. Й. Магидов — нарком праці, О. І. Хмельницький — нарком юстиції, Ф. А. Земіт — нарком фінансів, Л. Голубков — в. о. наркома соціального забезпечення, В. П. Затонський — нарком освіти, О. М. Жарко — нарком шляхів, М. Л. Мещеряков — нарком землеробства, Е. Й. Квірінг — голова Укр. раднаргоспу, М. О. Скрипник — нарком держ. контролю, О. Г. Шліхтер — нарком продовольства, І. В. Русаков — в. о. наркома охорони здоров'я, І. А. Халепський — нарком пошт і телеграфу, Г. Л. Пятаков — нарком рад. пропаганди, А. С. Бубнов — голова Рев-військради республіки. До РНК були включені також В. І. Межлаук (заст. наркома військ справ) і Л. І. Рузер (заст. наркома продовольства). Після утворення СРСР сесія
ВУЦВК 12.Х 1924 затвердила Положення про РНК УСРР та заг. Положення про наркомати УСРР. За Конституцією Раднарком був розпорядчим і викон. органом ВУЦВК, у визначених межах мав право видавати декрети і постанови, обов'язкові для виконання на всій території республіки. Крім того, РНК одержала повноваження приймати акти законод. характеру. До складу РНК входили: голова і заступники голови РНК; наркоми внутр. справ, юстиції, зем. справ, фінансів, торгівлі, праці, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, Роб.-сел. інспекції; керівники Вищої ради нар. г-ва, Центр, стат. управління, загальносоюз. наркоматів, яким
ВУЦВК надав право дорадчого або ухвального голосу. За Конституцією УРСР 1937 РНК набула статусу найвищого викон. і розпорядчого органу держ. влади в республіці. Рада була відповідальною і підзвітною ВР УРСР, а між її сесіями - Президії ВР УРСР. Уряд міг приймати постанови і розпорядження на основі та на виконання законів СРСР і УРСР та постанов і розпоряджень РНК СРСР. Законод. повноважень РНК УРСР не мала. До компетенції уряду Осн. Закон відносив: об'єднання і спрямування роботи нар. комісаріатів республіки та ін. підвідомчих йому госп. і культур, установ; об'єднання і перевірку роботи уповноважених загальносоюз. наркоматів; вжиття заходів для здійснення народногосп.
плану, державного і місцевого бюджетів УРСР, забезпечення громад, порядку, оборони д-ви та охорони прав гр-н; спрямування і перевірку роботи РНК Молд. АРСР; керівництво і контроль за діяльністю виконкомів обл. рад депутатів трудящих; утворення, в разі необхідності, спец, к-тів і гол. управлінь при РНК УРСР у справах госп. і культур, будівництва. Конституція надавала право РНК припиняти виконання постанов, розпоряджень РНК Молд. АРСР, рішень і постанов обл. рад та скасовувати постанови і розпорядження виконкомів обл. рад, накази та інструкції нар. комісарів. До складу уряду входили: голова та заступники голови РНК, голова Держплану УРСР; уповноважений к-ту заготівель СРСР, нач. управління у справах мистецтв; уповноважені загальносоюз. нар. комісарів та нар. комісари УРСР, які очолювали союз.-респ. комісаріати (харчової, легкої, лісової пром-сті, зем. справ, зернових і тваринницьких радгоспів, фінансів, внутр. торгівлі, внутр. справ, юстиції, охорони здоров'я) або республіканські (освіти, місц. пром-сті, комунал. г-ва, соціального забезпечення). Союзно-респ. комісари перебували у подвійному підпорядкуванні - РНК УРСР та відповід. наркомату СРСР. РНК УРСР існувала до її перетворення на Раду Міністрів УРСР (березень 1946). РНК УСРР (УРСР) очолювали: X. Г. Раковський (1919-23), В. Я. Чубар (1923-34), П. П. Любченко (1934—37), М. І. Бондаренко (1937-38), Д. С. Коротченко (1938-39), Л. Р. Корнієць (1939-44), М. С. Хрущов (1944-46).
Літ.: Буценко О. І. Рад. будівництво на Україні. X., 1927; Фалькевич І. Рад. держ. устрій. X., 1929; Бабій Б. М. Укр. д-ва в період відбудови нар. г-ва (1921-1925 рр.). К., 1961; Шаповал Ю. І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. К., 1993; Історія д-ви і права України, ч. 2. К., 1996.
О. М. Миронєнко.
