Республіка Вануату — держава, розташована на о-вах Нові Гебріди, в пд.-зх. частині Тихого ок. Площа —14,8 тис. км2. Населення — 123 тис. чол. (1983, оцінка). Столиця — м. Віла.
Державний лад. В.— республіка. Входить до Співдружності країн, очолюваної Великобританією. Гла ва д-ви — президент, якого обирає парламент на 5 років. Законодавчий орган — однопалатний парламент (39 депутатів), обираний населенням на 4 роки: виконавчий — уряд, очолюваний прем'єр-міністром.
Природа. Див. Нові Гебріди (острови).
Населення. Понад 90 % нас. країни — меланезійці, решта — британці, французи, вихідці з ін. тихоокеанських о-вів. Офіц. мови — біслама (міси, варіант англ. мови), англійська і французька. Пересічна густота нас.— 8,3 чол. на 1 км2 (1982).
Історія. Архіпелаг Нові Гебріди відкрито 1606 португ. мореплавцем П. Кіросом. У 1774 острови дослідив Дж. Кук, який дав їм назву Нові Гебріди за схожість з моря на Гебрідські о-ви біля берегів Шотландії. З 1906 Нові Гебріди були спільним володінням (кондомініумом) Великобританії та Франції і управлялись їх ньою об'єднаною адміністрацією. В 1979 на виборах до нац. парламенту перемогу здобула партія Вануаку, яка виступала за надання країні незалежності. ЗО.VII 1980 Нові Гебріди було проголошено незалежною д-вою у складі Співдружності, очолюваної Великобританією. Країна дістала назву Республіка Вануату ("Вануату" у перекладі з мови біслама — "країна, яка була, є й буде"). Уряд В. проголосив курс на повну ліквідацію всіх колоніальних пережитків, досягнення нац. єдності, проведення агр. реформи і здобуття певної політ. і екон. незалежності. На міжнар. арені виступає за надання незалежності всім колоніальним територіям у районі Тихого ок., за створення в Океанії без'ядерної зони. З 1981 В.— член ООН.
Л. О. Лещенко.
Політичні партії. Партія Вануаку, засн. 1971. Правляча. Федеральна партія. Опозиційна.
Господарство. Внаслідок багаторічної колоніальної залежності економіка країни розвинута слабо. 80 % самодіяльного населення зайнято у с. г На селі характерне співіснування общинного та приватного землеволодіння. Частина землі належить іноз. власникам. Переважає тропічне землеробство. Осн. товарні культури — кокосові горіхи (на копру), кава, боби какао. Для власного споживання вирощують ямс, таро, хлібне дерево, банани та ін. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець і кіз. Розвиваються птахівництво та рибальство (вилов тунця). В лісах незначні заготівлі деревини цінних порід. У невеликій кількості видобувають марганцеву руду (на о. Ефате). Обробна пром-сть представлена окремими підприємствами по переробці с.-г. сировини, консервуванню м'яса, обробці риби, виробн. буд. матеріалів. 3-ць у країні немає. Довж. асфальтованих автошляхів — бл. 350 км. Гол. мор. порт та міжнар. аеропорт — Віла. З В. вивозять копру, марганцеву руду, рибу, каву, боби какао, м'ясні консерви, деревину; довозять машини, пальне, товари широкого вжитку, продукти харчування. Осн. торг. партнери — Австралія, Франція, Великобританія, Японія, Нова Зеландія, США. Грош. одиниця — вату. 75 вату = 1 австрал. дол. (грудень 1983).
Культура. У країні склалося дві шкільні системи — англійська і французька, з навчанням відповідно англ. і франц. мовами. До поч. школи приймаються діти з 6 років. Поряд з державними існують приватні й місіонерські школи. За англ. системою строк навчання в поч. школі 6 років, у середній — 5 (3 + 2), за франц. системою освіти строк навчання в поч. школі 5 років, у середній — 7 (4 + 3). У 1981/82 навч. р. діяло 289 поч. шкіл (24,1 тис. учнів), у серед. загальноосв. школах налічувалося 1,9 тис. учнів. Пед. коледж готує учителів для поч. шкіл. У м. Віла міститься Культур. центр з музеєм і бібліотекою.
В. 3. Клепиков.
