Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow підд-піра arrow ПІЗНАННЯ ТЕОРІЯ
   

ПІЗНАННЯ ТЕОРІЯ

гносеологія — вчення про джерела, засоби й закономірності набуття людиною істинних знань про навколишній світ і про саму себе; одна з провідних галузей філософії. Основним питанням П. т., яке є однією з сторін основного питання філософії, є питання про відношення людських думок, уявлень і понять про дійсність до самої дійсності і, конкретніше, чи може людина в своїх уявленнях і поняттях про світ досягти істинного знання цього світу. Навколо питання про пізнаваність світу протягом всієї історії філософії точилася запекла боротьба між матеріалізмом і ідеалізмом. Матеріалізм завжди пов'язував своє пояснення світу з принциповим визнанням його пізнаваності, тобто з визнанням здатності людини за допомогою власного розуму пізнавати всі явища й процеси об'єктивної дійсності. Ідеалізм, навпаки, так чи інакше принижував пізнавальні здатності людини. Він або прямо заперечував можливість пізнання того, що перебуває поза людською свідомістю (суб'єктивний ідеалізм), або, проголошуючи "істинним" об'єктом пізнання не матеріальний світ, а нібито прихований за ним духовний світ (об'єктивний ідеалізм), зводив пізнання до осягнення лише духовного, ідеального. Хоч у своєму істор. розвитку ідеалізм і поставив ряд важливих проблем П. т. (І. Кант, Г. В. Ф.Гегель та ін.), однак єдино правильною є матеріалістична П. т., яка відповідає науці і інтересам сусп. прогресу. В основі матеріалістичної П. т. лежить підтверджене практикою людства уявлення про процес пізнання як про цілеспрямоване відображення об'єктивної дійсності в свідомості людини. Однак домарксівська матеріалістична П. т. була метафізичною. Процес пізнання в ній розглядався відірвано від суспільно-історичної практики, виключно як процес споглядальний, суто теоретичний, у якому суб'єктом пізнання виступала окрема, абстрактно взята людина з вічними, незмінними, від природи даними пізнавальними здатностями, а об'єктом — така ж вічна в своїх незмінних законах, одна для всіх історичних епох природа. Метафізичний спосіб мислення призводив до абсолютизації окремих сторін суперечливого процесу пізнання, що виявилося, зокрема, у виникненні і взаємо боротьбі таких протилежних течій у П. т., як емпіризм, що вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід, і раціоналізм, який переоцінює роль мислення в процесі пізнання. Певний крок у подоланні метафізичного підходу до пояснення процесу пізнання зробили рос. революц. демократи 19 ст.— О. І. Герцен, М. Г. Чернишевський та ін. Проте наук. розв'язання найскладніших проблем П. т. стало можливим лише на основі розробки К. Марксом і Ф. Енгельсом матеріалістичного розуміння історії (див. Історичний матеріалізм) і створення ними науки про заг. закони руху і розвитку природи, суспільства та мислення — марксистської матеріалістичної діалектики. П. т. марксизму, ввібравши в себе надбання філос. думки минулого й розвинувши їх на новій, діалектико-матеріалістичній основі, перетворила вчення про процес пізнання на науку, що озброює пізнавальну діяльність людей знанням заг. законів і принципів пізнання істини. За марксистсько-ленінською теорією, процес пізнання має суспільно-істор. характер. Усі людські пізнавальні здатності й насамперед мислення не дані людині від природи, вони сформувались на основі і в процесі праці, сусп. виробництва. Окрема людина навчається мислити разом з засвоєнням мови і набутих людством знань. Те, що вона може пізнати і що стає об'єктом її пізнання, визначається рівнем сусп. розвитку, насамперед рівнем розвитку сусп. виробництва й заг. системи людських знань. Основою пізнання і вищим критерієм його істинності є не індивідуальний досвід окремої людини, а суспільно-істор. практика. Гносеологічну основу марксистської П. т. становить ленінська відображення теорія. Згідно з цією теорією процес пізнання не є дзеркально-мертвим відображенням видимого, а активним, творчим, діалектичним, в якому здійснюється стрибок від чуттєвих форм відображення видимого, де розкривається лише зовн. сторона предметів та явищ, до логічних форм відображення прихованої за безпосередньою видимістю внутр. сутності речей (див. Сутність і явище). Від жи вого споглядання до абстрактного мислення і від нього — до практики — такий, за визначенням В. І. Леніна, шлях пізнання істини (див. Повне зібр. тв., т. 29, с. 142). Рух пізнання має діалектичний характер, підпорядковується законам діалектики. Матеріалістична діалектика, за В. І. Леніним, і є П. т. марксизму (див. там же, с. 303). Діалектичні принципи наук. пізнання формулює діалектична логіка. В марксистському методі пізнання діалектика, логіка і П. т. збігаються. Марксистська П. т. є могутнім знаряддям пізнання і революційної перебудови світу (див. Діалектичний матеріалізм).

В. І. Шинкарук.

 

Схожі за змістом слова та фрази