Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow висоц-відн arrow ВИШИВКА
   

ВИШИВКА

- вид народного декоративного мистецтва; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Осн. матеріалом для В. є нитки (льняні, конопляні, бавовняні, шовкові, вовняні, металеві та ін.), в окремих випадках - різні, часом дорогі, матеріали (золото, срібло, самоцвіти, намистини, бісер, блискітки, монети тощо). В. застосовуються для прикрашання одягу (жіночі блузки, чоловічі сорочки, керсетки, киптарі, кожухи, плаття та ін.), речей побутового вжитку (рушники, скатерті тощо), інтер'єрів житлових і громадських приміщень (декоративні панно), а також можуть бути самостійними творами (картина, портрет). В. виникла з появою шитва на примітивному одязі людини кам'яного віку, Уже в 1-му тис. до н. е. вона досягла високого художнього рівня у народів Вавілону, Старод. Греції і Риму, Китаю, Індії, Ірану. Особливою пишністю відзначалася В. Візантії, яка справила великий вплив на цей вид мист. в середньо-вічн.й Європі. За часів Відродження В. набула тех. досконалості в багатьох європ. країнах. На тер. України В. (за даними літописів) існувала з часів Київ, Русі. При всій своїй нац, своєрідності укр. В. має багато спільних рис з В. ін. народів СРСР (особливо рос. білорус. молдавською) та народів Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Румунії. В попередні епохи В. виконувалася на матеріалах, виготовлених у натуральному г-ві (льняних, конопляних, вовняних тканинах, шкірі). Вишивали нитками, нефарбованими (сирими, білими, воскованими) або фарбованими органічними барвниками (переважно рослинними) 3 кін. 19 ст. в укр. нар. В. застосовуються фабричні матеріали (шовкові й металеві нитки, гарус, бісер тощо). Нар. В. відзначається багатством і різноманітністю геом. елементів, зображенням тварин і рослин. На Україні є близько 100 видів і різноманітних тех. прийомів вишивання (основні - мережання, вирізування, низь, гладь, хрестик та ін.), нерозривно пов'язаних з характером орнаменту. Традиційні місцеві особливості В. різних районів відрізняються гол. чин. колоритом, а також орнаментом, технікою виконання і композиційною будовою. Багатий колорит і складні геом. узори, що густо заповнюють тло тканини, властиві В. Галичини, Буковини, Закарпаття; рослинний орнамент червоного, чорного й синього кольорів, інколи в поєднанні з зображенням тварин, характерний для Полтавщини, Київщини, Чернігівщини; двокольорова В властива для Полісся. Укр рад май-стри-вишивальниці об'єднані в худ.-пром ф-ки. Найбільші й найвідоміші осередки В. на Україні - в селах Решетилівці Полтавської обл., Городківці, Зозові і Клембівці Вінницької обл., Космачі Івано-Франківської обл.; в містах - Вижниці, Косові, Дрогобичі, Мукачеві, Полтаві, Харкові й Києві. Серед найвідоміших майстрів В.- засл. майстри нар. творчості УРСР Г. Герасимович і П. Березовська; О. Василенко, а також Л. Ванхальська, Г. Гринь, Г. Кольченко, С. Кульчицька, М. Пірлик, М. Федорчак-Ткачова та ін. Твори укр. вишивальниць зберігаються в Держ. музеї нар. декоративного мистецтва у Києві, у Львів. музеї худож. промислу, в Черніг. істор. музеї та в ін.; вони експонуються на обласних, респ. і міжнар. виставках, де неодноразово удостоювалися вищих нагород. Іл. див. на окремому аркуші, с. 368 - 369.

Літ.: Українські народні вишивки. Альбом. К., 1957; Українське народне мистецтво. Тканини та вишивки. Альбом. К., 1960.