Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тору-трег arrow ТРАНСПЛАНТАЦІЯ
   

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ

(від лат. transplantо — пересаджую) — пересаджування клітин, органів та тканин в межах одного організму або від одного до іншого у тварин з метою наукових досліджень або у людей з метою лікування деяких тяжких хвороб. Людина або тварина, у якої беруть орган чи тканину для Т., зветься донором, а організм, що приймає їх,— реципієнтом. Пересадка в межах одного організму наз. автотрансплантацією, між організмами одного і того ж виду — алотрансплантацією, між різними видами — ксенотрансплантацією. Як метод наукового експерименту Т. веде свій початок від дослідів англ. вченого Дж. Евеліна (1662), клінічна Т. бере свій початок з праць М. І. Пирогова (кістковопластична операція на нижніх кінцівках, 1835, 1852). франц. вчених Ж. Ревердена (пересадка шкіри, 1869), А. Карреля (Т. судин, 1902) та рос. вчених —

П. І. Бухмана (пересадка суглобів, 1908), С. С. Іванової (пересадка шкіри, 1890), О. Ф. Шимановського (ринопластика переднього відділу ока, 1906) та ін. Перші в світовій практиці операції з алотрансплантації життєво важливих органів хворим здійснив укр. рад. вчений

Ю. Ю. Вороний (Т. трупної нирки, 1933, 1949). У розвиток Т. великий внесок зробили також рад. вчені С. С. Брюхоненко (винайшов апарат штучного кровообігу, 1924), В. М. Шамов, М. X. Костюков (довели можливість використання з метою Т. органів, вилучених з тіла померлого, 1926), С. С. Юдін (виконав перше переливання посмертної крові, 1930), М. М. Єланський, І. М. Іщенко, П. М. Косяков,

Ю. Г. Кучеренко, М. В. Соколов (вивчення причин відторгнення трансплантатів), В. П. Деміхов (розробив експеримент, методи Т. органів, 1947—60) та ін. В 1965 вперше в СРСР Б. В. Петровським була проведена успішна Т. нирки від матері до дочки. У 1970 в Києві зроблена перша алотрансплантація сечового міхура. Були винайдені шляхи пригнічення тканинної несумісності (див.

Несумісність імунологічна). З часом вчені приступили до вивчення проблеми Т. серця (англійський вчений Д. Харді, 1964; К. Барнард, ПАР, 1967). Першу операцію Т. серця в СРСР здійснив О. О. Вишневський, 1968. В практику сучас. медицини широко впроваджена Т. шкіри, рогівки (запропонована В. П. Філатовим, 1931), кісток та суглобів, судин, фасцій, сухожилків, клапанів серця, кісткового мозку, ендокринних залоз тощо, завдяки чому значно поліпшилися результати лікування хворих. В різних країнах світу, а також в СРСР (1982) операцій Т. нирок проведено понад 40 000. За останні 20 років зроблено також понад 400 Т. серця, 450 — печінки (деякі хворі живуть бл. 10—15 років після Т.), 113 — підшлункової залози, 73 операції по Т. виділених з цієї залози острівців Лангерганса (над цим видом Т. успішно працюють укр. рад. вчені, зокрема у київських н.-д. ін-тах клінічної та експериментальної хірургії та ендокринології і обміну речовин, допомагаючи хворим на діабет). З успіхом виконуються операції реплантації верхніх кінцівок та пальців. Центрами з розробки питань Т. в СРСР є Всесоюзний науковий центр хірургії АМН СРСР та Ін-т трансплантації штучних органів МОЗ СРСР (Москва). Зокрема в УРСР питаннями Т. займаються ін-ти хірургічного напряму у Києві, Харкові. Одесі. Проблема Т. органів дуже складна, багатогранна і потребує значних спільних зусиль різних спеціалістів: лікарів і інженерів, хіміків і фізиків, біохіміків і фізіологів. Успішний широкий фронт виконуваних в цій галузі праць дає повну підставу сподіватися, шо проблеми Т. органів будуть повністю розв'язані. Див. також Тканинна терапія.Т. у рослин — пересаджування частини рослини або її органа на інше місце тої ж чи іншої рослини; один з поширених способів розмноження плодових, цитрусових, декоративних лісових рослин, винограду та ін. Т. забезпечує стійке збереження характерних морфологічних, біохім., госп. та ін. ознак та властивостей розмножуваних сортів і порід у численному ряду поколінь. При Т. під впливом мутагенних факторів відбуваються спадкові мутаційні зміни тих чи ін. ознак трансплантованих компонентів (напр., поява спурових форм у яблуні). Застосування Т. сприяє збільшенню або зменшенню розмірів рослин, прискоренню або уповільненню вступу рослин у нору плодоношення, зміні смаку, кольору, часу достигання тощо. Про техніку Т. див. ст. Щеплення рослин.

О. О. Шалімов, Л. В. Кейсевич (Т. у людини);

М. О. Зеленський (Т. у рослин).

 

Схожі за змістом слова та фрази