— електромагнітне і корпускулярне випромінювання Сонця. Корпускулярна С. р. складається гол. чин. з протонів і електронів, що їх випромінює сонячна корона (зі швидкостями від 300 до 1500 км/с та з густинами 0,5—80 см-3 біля Землі) у вигляді сонячного вітру, а також з викидів, пов'язаних з сонячними спалахами, еруптивними протуберанцями, корональними транзієнтами та ін. Під час сильних спалахів генеруються субсвітові частки (гол. чин. протони) великих енергій (від 5 · 10 7 до 2 · 10 10 еВ); вони становлять сонячну компоненту космічного проміння. Осн. частина електромагнітної С. р. припадає на видиму та інфрачервону частини спектра, і її розподіл від довжини хвилі близький до випромінювання абсолютно чорного тіла з ефективною температурою бл. 6000 К. Величина її енергії та вид спектра практично не змінюються з часом (див. Сонячна стала). Інфрачервоне випромінювання Сонця сильно послаблене смугами поглинання в земній атмосфері. Радіовипромінювання Сонця пропускається земною атмосферою в діапазоні від кількох міліметрів до 20 м. Воно складається з теплового випромінювання "спокійної" зовн. атмосфери Сонця, компоненти, що повільно змінюється (пов'язаної з сонячними плямами та факелами) і спорадичного випромінювання, пов'язаного з сонячною активністю. Короткохвильове випромінювання Сонця (λ ≤ 2900 A) повністю поглинається атмосферою Землі і в області λ ≤ 1550 A складається гол. чин. з ліній випромінювання атомів водню, гелію та багатократно іонізованих атомів ін. елементів. Його потік біля орбіти Землі досягає 3—15 ерг/см2 · с. Рентгенівське (неперервне і лінійчасте) випромінювання Сонця (1—100 А) дуже змінюється з рівнем сонячної активності (від 0,1 до 1 ерг/см2 с). В періоди її максимуму воно стає більш жорстким. Короткохвильове та рентгенівське випромінювання дуже сильно впливає на стан верх. шарів земної атмосфери. С. р.— осн. джерело енергії на Землі.
В. Г. Іванчук.
|
