(від полі... та грец. — бог) — багатобожжя, поклоніння багатьом богам. Властивий усім первісним релігіям. Виник внаслідок уособлення різноманітних сил природи (див. Анімізм). У такій формі зберігся в аборигенів Австралії, Америки, Африки. З розвитком суспільства і появою класів суспільних у П. з'являється ієрархія богів (поділ на вищих і нижчих), як, напр., у слов'ян Київської Русі. В централізованих рабовласницьких д-вах (Стародавні Єгипет, Вавілон, Греція, Рим) П. набрав форми генотеїзму — визнання багатьох богів на чолі з одним верховним, який згодом став визнаватися єдиним, всемогутнім, як це притаманне більшості сучас. релігій — християнству, ісламові, іудаїзмові тощо (див. Монотеїзм). Залишки П. збереглися в усіх сучас. релігіях, у т. ч. в монотеїстичних. Водночас елементи монотеїзму наявні в сучас. політеїстичних релігіях (буддизмі, синтоїзмі, індуїзмі, даосизмі). В ритуалі П. гол. роль відіграє жрецтво.
|
