Дмитро Захарович [21.IX (З.Х) 1883, с. Святець, тепер Мануїльське Теофіпольського р-ну Хмельн. обл.— 22.ІІ 1959, Київ] — радянський парт. і держ. діяч, академік АН УРСР (з 1945). Член КПРС з 1903. Н. в сім'ї волосного писаря. В 1903 навчався в Петерб. ун-ті, закінчив юрид. ф-т Сорбонни (Франція, 1911). Один з організаторів Кронштадтського повстання (1906) і Свеаборзького повстання 1906, за що його заарештовано і засуджено до заслання. Втік з Вологодської тюрми до Києва, де нелегально працював у військ. орг-ції більшовиків. У 1907 — член Київ. к-ту РСДРП. У 1907—12 — в еміграції у Франції, одзовіст, входив у групу "Вперёд". У 1912—13 проводив парт. роботу в Петербурзі й Москві, потім знову в еміграції. В травні 1917 повернувся в Росію, входив до орг-ції "міжрайонців", на VI з'їзді РСДРП(б) прийнятий у партію більшовиків. У жовтні 1917 — член Петрогр. ВРК. З грудня 1917 — член колегії Наркомпроду РРФСР. З 1918 на Україні — член Тимчасового Бюро ЦК КП(б)У, Всеукрревкому, нарком-зем УРСР. У грудні 1921 — перший секретар ЦК КП(б)У, редактор газ. "Коммунист". З 1921 — член ВККІ. З 1922 працював у Комінтерні: з 1924 — член Президії, 1928—43 — секретар Виконкому Комінтерну. В 1942—44 працював у ЦК ВКП(б) і в Гол. політ. управлінні Червоної Армії. В 1944— 53 — заст. Голови Раднаркому (з 1946 — Ради Міністрів) УРСР, 1944—52 — одночасно міністр за-корд. справ УРСР. Очолював делегацію УРСР на багатьох міжнар. конференціях і асамблеях. З 1953 — персональний пенсіонер. На XI з'їзді РКП(б) обраний кандидатом у члени ЦК, на XII—XVIII з'їздах — членом ЦК партії. На V— VIII конференціях, IX, X, XVI і XVII з'їздах КП(б)У обирався членом ЦК КП(б)У. В 1920—23, 1949—52 — член Політбюро ЦК КП(б)У. Був членом ЦБК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР 2 і 3-го скликань. Автор праць з питань стратегії і тактики міжнар. робітн. і комуністичного руху. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями. В 1972 встановлено щорічну премію ім. М., яка присуджується АН УРСР за видатні наук. праці в галузі історії, філософії, д-ви, права.
Літ.: Завьялов Б. М. Дмитро Захарович Мануїльський. К., 1967; Суярко Л. О. Д. 3. Мануїльський. К., 1979.
В. П. Шевчук
