-система теоретичних, науково опрацьованих і узагальнених знань про умови, рушійні сили, причинні механізми, загальні закономірності видоутворення та істор. розвитку живої природи взагалі. Ідею еволюції органічного світу обстоювали ще представники давньогрец. матеріалістичної філософії (Геракліт, Емпедокл, Арістотель та ін.). Вони розвивали погляд про поступове виникнення живих організмів на Землі в результаті самозародження з неживої природи, заперечуючи створення їх надприродною силою. Проте це були тільки умоглядні, більш або менш вдалі здогади. В епоху Відродження почалася підготовка наук. фундаменту для обгрунтування погляду про природне походження тварин і рослин. У 18 - 1-й пол. 19 ст. розгорнулася гостра боротьба прихильників матеріалізму й ідеалізму навколо питання про походження і розвиток життя на Землі. Важливим кроком у розвитку еволюційної ідеї були праці франц. вчених Ж. Бюффона, Е. Жоффруа Сент-Ілера, вітчизн. вчених 0. А. Каверзнєва, Я. К. Кайданова, К. Р. Рульє та ін., спрямовані проти ідеї постійності видів і надприродного створення їх. Цілісне Е. в., хоч і слабо обгрунтоване фактичним матеріалом, розробив Ж.-Б. Ламарк (див. Ламаркізм). Початок новій епосі в розвитку Е. в. і біології взагалі поклав Ч. Дарвін, який уперше науково обгрунтував теорію розвитку органічного світу. В результаті використання новітніх методів дослідження й досягнень біології, зокрема в галузі генетики, молекулярної біології, селекції, поглиблено Е. в. Дарвіна, переглянуто й виправлено деякі нечіткі й помилкові його положення, спростовано заперечення проти добору природного. Е. в. відкриває широкі перспективи для розвитку біології, для боротьби з метафізикою й телеологією, для діалектико-матеріалістичного розуміння живої природи. Воно є теор. основою для створення нових форм організмів, а тим самим - для підвищення продуктивності рослинництва й тваринництва. Див. також Дарвінізм.
О. П. Маркевич.
