(КПЧ). Заснована на Установчому з'їзді в травні 1921 на базі Чехословацької с.-д. робітничої партії (лівої) [ЧСДРП (ліва)], створеної 1920 лівим крилом ЧСДРП. З'їзд об'єднав чеську, словацьку, угорську і закарпатсько-українську комуністичні групи. На Об'єднавчому з'їзді (жовтень — листопад 1921) до складу КПЧ ввійшли нім. і польс. комуністичні групи. З'їзд прийняв статут КПЧ. Провідну роль у створенні партії відіграли Б. Шмераль, А. Запотоцький та ін. В 1921 КПЧ вступила до Комінтерну. II з'їзд КПЧ (1924) прийняв новий статут партії. V з'їзд КПЧ (1929) завдав поразки правим опортуністам і ліквідаторам, які в 20-х рр. активізували діяльність. До керівництва партією прийшли мар-ксисти-ленінці на чолі з К. Готвальдом. В 30-х рр. КПЧ керувала багатьма страйками та ін. політ. виступами робітн. класу, боролася за створення антифашистського нар. фронту. В жовтні 1938 була заборнепена. Під час нім.-фашист. окупації країни (1939—45) КПЧ очолювала Рух Опору. У зв'язку з утворенням маріонеткової Словацької д-ви 1939 відбулося орг. виділення з КПЧ Компартії Словаччини (КПС). Заг. керівництво антифашист. боротьбою здійснював єдиний парт. центр, що перебував у еміграції (в Москві). Комуністи очолювали Словацьке національне повстання 1944. Травневе повстання 1945 в чеських землях. 25 тис. комуністів віддали життя за перемогу над фашизмом. Серед них були Я. Шверма, Ю. Фучік та ін. КПЧ була ініціатором здійснення у нар.-демократич. д-ві, яка виникла в Чехословаччині 1945, докорінних соціально-екон. перетворень. У 1948 під керівництвом КПЧ трудящі країни зірвали спробу контрреволюц. перевороту і домоглися перемоги соціалістичної революції мирним шляхом (див. Лютневі події 1948 в Чехословаччині). У 1948 відбулося об'єднання на принципах марксизму-ленінізму КПЧ і ЧСДРП, а також орг. возз'єднання КПЧ і КПС. IX з'їзд КПЧ (1949) накреслив ген. лінію партії на побудову в Чехословаччині основ соціалізму, успішне перетворення якої в життя забезпечило побудову фундаменту соціалістичного суспільства. XII з'їзд КПЧ (1962) прийняв новий статут партії. Марксистсько-ленінські сили в КПЧ, спираючись на інтернац. допомогу братніх соціалістич. країн, подолали політ. кризу, створену в кін. 60-х рр. правоопортуністичними елементами й контрреволюц. силами при підтримці міжнар. реакції. Велике значення для остаточної поразки правих у партії й антисо-ціалістич. сил, консолідації суспільства і д-ви мав Квітневий пленум ЦК КПЧ (1969), який обрав нове керівництво КПЧ на чолі з І. Гусаком. XIV з'їзд КПЧ (1971) визначив курс на побудову в країні розвинутого соціалізму, вніс зміни і доповнення до статуту партії. XV з'їзд КПЧ (1976) висунув програму дальшого соціально-екон. розвитку країни і систематичного підвищення життєвого рівня трудящих. Територіальною організацією КПЧ в Словаччині є КПС. КПЧ очолює Національний фронт Чехословаччини. Брала участь у нарадах комуністич. і робітн. партій 1957. 1960. 1969, в конференціях європ. комуністич. і робітн. партій 1967, 1976. Чисельність — 1514 тис. чол. (на 1.1 1979). Ген. секретар ЦК — Г. Гусак (з 1971; з 1969 — перший секретар ЦК). Друк. органи: ЦО — газ. "Руде право", теор. і політ.— щоміс. журн. "Нова мисль" ("Нова думка", з 1947, чес. мовою) та ін. Орган ЦК КПС — щоденна газ. "Правда" (з 1920. словацькою мовою) та ін.
Літ.: XV съезд Коммунистической партии Чехословакии. Пер. с чеш. М., 1977; Готвальд К. Избранные статьи и речи. Пер. с чеш. М., 1970.
