в гомеопатії — основний принцип гомеопатії, відповідно до якого використовують лікарські речовини, що спричинюють в організмі практично здорової людини хворобливі явища, схожі з ознаками хвороби, яку лікують. П. п. дозволяє не тільки вибирати ліки серед вже відомих засобів, але і вказувати шляхи експериментальних пошуків нових лікарських препаратів. Напр., хінін, що спричинює зниження зору, у малих дозах використовується при лікуванні схожих порушень зору: беладон-на, яка спричинює психічне збудження, застосовується як заспокійливий засіб: бджолиною отрутою лікують кропивницю та ряд ін. алергічних захворювань (див. Алергія). В деяких випадках позитивний ефект звичайних лікарських заходів може бути також пояснений відповідно до П. п. (напр., використання променевої терапії в лікуванні пухлинних процесів).
Г. Д. Попова.
|
