Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow СЕКТА РЕЛІГІЙНА
   

СЕКТА РЕЛІГІЙНА

(лат. secta — шлях, напрям, вчення, від sequi — прямувати, йти услід) — заг. назва різних течій і об'єднань віруючих, які на фунті догматичних, культових чи орг. відмінностей відокремлюються від традиц. або автохтонної релігії і церкви. Більшість сучас. релігій виникла свого часу як сектант, утворення поперед, релігій: буддизм — у брахманізмі, християнство — в іудаїзмі тощо. С. р. є також перехід, стадією у становленні майже всіх релігій, супутником усіх традиц. церков, своєрід. формою протесту проти усталеного реліг. консерватизму і ригоризму чи, навпаки, модернізму і пристосовництва. Сектантські новоутворення з часом можуть перерости в інституційно більш завершену і догматично та культово цільну структуру — церкву. Так, С. р., які виникали в результаті Реформації, поступово переросли в протестантські церкви (див. Протестантизм). Деякі С. р. не еволюціонують до церкви і навіть поступово деградують і зникають. Це стосується, насамперед, сект правосл. походження в Україні, які з'явилися у 2-й пол. 17 ст. і навіть у 20 ст. в межах ортодокс, православ'я: старообрядницькі секти (біглопопівці, попівці, безпопівці; див. Старообрядництво); духовні християни (христовіри або хлисти, скопці та ін.); раціоналіст, об'єднання (духобори, молокани, мальованці, осташі та ін.); секти хіліастично-есхатологічного та харизмат. спрямування (єговісти-ільїнці, апокаліпсисти та ін.); секти, які виникли в рад. період як опозиційні до правосл. церкви (істинно правосл. церква, істинно правосл. християни, федорівці та ін.); кеносистичні секти (інокентіївці, леонтіївці, митрофанівці та ін.). Більшість з них зникли або є нечисленними.

Водночас в Україні з'являються т. з. неорелігії — новітні реліг. утворення, які виникли на Сході й Заході у 2-й пол. 20 ст. як результат реліг. ініціативи окр. осіб на грунті певної віро-сповід. традиції або синкретизму кількох реліг. вчень. Новітня нетрадиц. релігійність в Україні класифікується за такими групами: неохристиянство [христ. місія «Еммануїла», місія «Армія спасіння», церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), церква повного Євангелія та ін.]; релігії орієнталістського напряму [нео-індуїстські течії — міжнародне т-во свідомості Кришни (кришнаїти), трансцендентал. медитація, центри Шрі Чінмоя, Ошо-центр, вселенська чиста релігія (сахаджа йога), дзен-буддизм, АУМ Сінрікйо (вчення істини АУМ); синтетичні релігії, які на базі еклектйч. поєднання різних реліг. учень створюють власні вчення (т. з. велике біле братство, церква об'єднання, всесвітня віра багаї та ін.)]; езотеричні об'єднання або позавіросповід. містичні течії (теософія, братство Грааля); неоязичництво (рідна віра, рідна укр. нар. віра, ладовіра, ягновіра); сайєнтологічні (наукологічні) течії (діанетика, або сайєнтологія, наука розуму, христ. наука). Деякі з названих С. р. характеризуються як «тоталітарні», «деструктивні» секти, де практикуються специф. засоби і форми впливу, поєднані з культом їх засновників, авторитетів, керівників. У кожному випадку, коли йдеться про достовірність і правомірність такої характеристики, необхідна експертна оцінка кваліфікованих фахівців — релігієзнавців, психологів, правознавців.

Терміни «секта», «сектанти» набули негативного, навіть кримінального значення у законод. актах Рос. імперії, оскільки перехід із держ. правосл. церкви в будь-яку ін. віру вважався держ. злочином, а сектанти підлягали покаранню. Ця тенденція певною мірою була успадкована у СРСР. За рад. зак-вом реліг. громади і групи віруючих, що належали до свідків Єгови, п'ятидесятників, адвентистів-реформістів та ряду ін. реліг. течій, не підлягали реєстрації. У чин. зак-ві України термін «секта» не вживається. Реліг. об'єднання юридично іменуються церквою (реліг. орг-цією). У Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991) зазначено: «Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищеназваних релігійних організацій» (ст. 7).

Літ.: Історія релігії в Україні. К., 1999.

П. Л. Яроцький.

 

Схожі за змістом слова та фрази