Валерій Михайлович (7.1 1930, Мінськ — 14.VI 1999, Москва) — рос. правознавець, доктор юрид. наук з 1972, професор з 1979, з. д. н. РФ з 1991. Закін. 1951 Моск. юрид. ін-т. У 1951—54 працював слідчим прокуратури Воскресенського р-ну Горьковської обл. 3 1954 — аспірант, мол. наук, співробітник Ін-ту д-ви і права АН СРСР. 3 1963 — ст. наук, співробітник Всесоюз. НДІ рад. зак-ва. 1966 повернувся до Ін-ту д-ви і права АН СРСР (тепер Ін-т д-ви і права РАН): ст. наук, співробітник, зав. сектора теор. проблем правосуддя (1973— 95). У 1995—96 був повно-важ. представником президента РФ у Конст. суді РФ, водночас — член Консульт. ради при голові Держ. думи Федер. зборів РФ. Досліджував проблеми процес, права і правосуддя. Праці: «Державне обвинувачення в суді» (1971), «Нарис теорії прокурорського нагляду в кримінальному судочинстві» (1975), «Мова процесуального закону: питання термінології» (1987), «Перед судом присяжних: винний чи не винний?» (1995), «Організація судової влади в Російській Федерації» (1996), «Презумпція невинуватості» (1997). Співавтор праць «Потерпілий у радянському кримінальному процесі» (1963), «Кримін альний процес Росії» (1997), автор довідника «Кримінальний процес» (1999) та ін.
Літ.: Памяти Валерия Михайловича Савицкого. «Гос-во и право», 1999, № 8. О. М. Костенко, Ю. Я. Касяненко.
