- 1) Адм. -тер. одиниця у Лит. і Польс. феод, д-вах 15—18 ст., очолювана воєводою. На укр. землях, що перебували під Польщею, тоді існували Брацлав-ське, Волинське, Київське, Подільське та Руське В.
2) Орган місц. управління Рос. д-ви на тер. України, при якому були військ, частини.
Запроваджений у 2-й пол. 17 ст. у Києві, Переяславі, Чернігові, Умані, Ніжині. За гетьмана І. Брюховецького В. створені також у Гадячі, Полтаві, Миргороді, Лубнах, Глу-хові та інших містах. Усі В. підпорядковувалися Малоросійському приказу і цареві. Осн. завданням В. був контроль за органами місц. самоуправління в Україні. Ліквідовані 1775 у зв'язку з утв. губерній. На тер. Слобідської України В. існували з 1727 (Валлійське, Крюківське, Путивльське) до 1782.
3) Адм.-тер. одиниця у Польщі 1919—39. Загарбана нею територія Зх. України поділялася на Волинське, Львівське
, Станіславсь-ке і Тернопільське В.
4) Адм.-тер. одиниця сучас. Польщі.
Літ.: Крикун М. Г. Адм.-тер. устрій Правобереж. України в XV—XVIII ст. Кордони воєводств у світлі джерел. К., 1993.
