Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прен-прис arrow ПРИЖОВ
   

ПРИЖОВ

Іван Гаврилович [22.ІХ (4.Х) 1827, Москва — 27.VІІ (8.VІІІ) 1885, Петровський завод, тепер Петровськ-Забайкальський Читин. обл.] — рос. письменник-публіцист, історик, етнограф. Учасник революц. руху 60-х рр. У 1869 був заарештований і 1871 засуджений на 12-річну каторгу й довічне заслання в Сибір. Літературну й наукову діяльність почав у кін. 50-х рр.; перші твори надруковано 1860. Автор праць "Світла сторона поетичних стосунків природи і людини. Лірична поезія" (1862, опубл. 1958), "„Кобзарь" Тараса Шевченка" (1867), "Побут Малоросії за пам'ятками її літератури з XI по XVIII ст." (1869— 85, опубл. 1958) та ін. Працю "Малоросія (Південна Русь) в історії її літератури з XI по XVIII ст." переклав укр. мовою І. Нечуй-Левицький і позитивно оцінили М. Драгоманов та І. Франко. До укр. народу П. звернувся з революц. прокламацією "Лист до громади" (укр. мовою, "Колокол", 1870). З високою повагою писав про українську мову, пропагував творчість Т. Шевченка. Листувався з О. Бодянським.

Тв.: Очерки, статьи, письма. М.— Л., 1934.

Літ.: Мазуркевич А. Р. И. Г. Прыжов. Из истории русско-украинских литературных связей. К., 1958; Цамутали А. Н. Очерки демократического направления в русской историографии 60—70-х годов XIX в. Л., 1971.

О. Р. Мазуркевич.

Прижов - leksika.com.ua