ЖАНДАРМЕРІЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
- поліц. формування, організоване за військ, зразком. Корпус держ. жандармерії ЗУ HP було створено згідно з рішенням Української Національної Ради від 6.XI 1918. За основу його організації взято австр. закон про жандармерію від 25.ХІІ 1894. Жандармерія підпорядковувалася Держ. секретарству військ, справ ЗУ HP. На місцях створювалися окружні та повітові команди жандармерії, а також сільс. та міські станиці. Гол. команда держ. жандармерії містилася у Львові, згодом її переведено до Тернополя, а потім — до Станіслава (тепер Івано-Франківськ).
Законом від 15.11 1919 Укр. Нац. Рада провела реорганізацію жандармерії. У питаннях забезпечення громад, безпеки вона підпорядковувалася держ. повітовим комісарам, а у військових, госп.-адміністративних, підготовки кадрів та контролю служби — своєму безпосеред. керівництву (командантам). Найвищою інстанцією у всіх справах стало Держ. секретарство внутр. справ, при якому було створено 6-й відділ жандармерії і поліції замість скасованої посади інспектора жандармерії. Після ліквідації у червні 1919 Держ. секретарства внутр. справ жандармерію було перепідпорядковано: спочатку начальній команді Укр. галицької армії (УГА), потім — команді запілля, а згодом військовій канцелярії диктатора ЗОУНР. Під час воєн, дій на укр. землях, що раніше входили до складу Рос. імперії, у липні 1919 Держ. жандармерію було перейм, на Народну сторожу, щоб у населення назва формування не асоціювалася із жандармерією цар. уряду. Для несення служби безпеки на залізниці рішенням Держ. секретарства військ, справ від 24.ІІІ.1919 було створено залізничну жандармерію. Держ. жандармерія перестала функціонувати на поч. 1920 водночас із припиненням існування УГА.
