Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow гоо-госс arrow ГОРМОНИ
   

ГОРМОНИ

(від грец. - рухаю, збуджую), інкрети - біологічно активні речовини, що виділяються ендокринними (див. Внутрішня секреція) залозами безпосередньо в кров або лімфу і є найважливішими біологічними регуляторами обміну речовин і функцій організму людини й тварин. До осн. залоз внутр. секреції та їхніх Г. відносять: 1) гіпофіз, передня частка якого виробляє росту гормон, адренокортико-тропний гормон (АКТГ), тиреотропний гормон, пролактин і гонадотропні гормони (фолікуло-стимулюючий і лютеїнізуючий); проміжна частка -меланофорний Г.; задня - депонує і виділяє вазопресин і окситоцин, які виробляються нервовими клітинами гіпоталамуса (див. Головний мозок); 2) щитовидна залоза виділяє тироксин і кальцитопін; 3) паращитовидні залози - паратиреоїдні гормони; 4) надниркові залози, їхній мозковий шар виділяє адреналін і норадреналін, кірковий - кортикостероїди - альдостерон, гідрокортизон і кортикостерон; 5) острівці Лангерганса підшлункової залози виробляють інсулін і глюкагон; 6) статеві залози: жіночі продукують естрогени (естрон, естрадіол, естріол і прогестерон), чоловічі - андрогени (тестостерон). У безхребетних тварин також є Г. (напр., Г. линяння та заляльковування в комах). Г. іноді називають деякі біологічно активні речовини рослин (див. Фітогормони). За хім. природою Г. поділяють на три групи: стероїдні Г., похідні холестерину, до яких належать усі Г. кори надниркових і статевих залоз; поліпептидні й білкові Г.- це АКТГ, гормон росту, інсулін, фолікулостимулюючий Г., пролактин, кальцитонін та ін.; похідні амінокислоти тирозину - адреналін, норадреналін, тироксин. Усього відомо понад 50 Г., а також багато гормоноподібних речовин (біологічно активних речовин, що утворюються в тканинах - ацетилхолін, гістамін, гастрин, секретин, серотонін та ін.). Утворення й надходження Г. в кров регулюється передусім нервовою системою, яка контролює секрецію Г. за допомогою хім. сигналів з гіпоталамуса (т. з. рилізинг-факторів). Ці речовини виробляються нервовими клітинами (нейронами) гіпоталамуса і стимулюють виділення гіпофізарних гормонів, що регулюють функцію периферичних ендокринних залоз. Напр., тиреотропін-рилізинг-фактор стимулює виділення тиреотропного Г. гіпофіза, який, у свою чергу, стимулює виділення Г. щитовидної залози. Другий шлях регуляції - це механізм зворотного зв'язку, який полягає в тому, що надмірний вміст Г. в крові гальмує утворення і виділення відповідного Г. залози, а недостатня кількість - стимулює виділення його. Третій, поширений в організмі механізм регуляції - це авторегуляція. Напр., надмірний вміст глюкози в крові призводить до підвищеного виділення інсуліну, який забезпечує обмін і засвоєння глюкози. Недостатня кількість в організмі хлористого натрію спричинює виділення Г. альдостерону - він затримує цю сіль в організмі. Незважаючи на те, що Г. швидко руйнуються в організмі відповідними ферментами, постійне виділення їх забезпечує координацію біохім. реакцій обміну речовин і підтримує його на постійному рівні (див. Гормональна регуляція). Це забезпечує адаптацію організму до змін як зовн., так і його внутр. середовища.

Доведено, що Г. статевих залоз і гіпофіза відіграють велику роль у процесах розмноження; це привело до прогресу як у гормонотерапії деяких хвороб людини, так і в підвищенні продуктивності тварин. Г. великою мірою впливають на вищу нервову діяльність людини і тварини. Встановлено вплив гормонів на процеси пристосування організму до змін умов зовн. середовища, опірності організму в умовах різноманітних шкідливих впливів на нього (стрес-реакції). Велике значення для прогресу ендокринології мають досягнення в розробці методів визначення Г. Більшість Г. в крові і виділеннях організму тепер визначають біохім. і радіоімунологічними методами.

Природні й синтетичні Г., їхні аналоги, а також гормоноподібні речовини широко використовують у медицині (див. Гормональні препарати) та в тваринництві для підвищення продуктивності с.-г. тварин.

Літ.: Комиссаренко В. П. Некоторые вопросы и задачи в изучении механиз-ма действия гормонов. В кн.: Механизм действия гормонов. К., 1959: Новое о гормонах и механизме их действия. К., 1977.

В. П. Комісаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази