(давньоєвр. — вчення, закон) — іудейське священне П'ятикнижжя (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня), авторство якого іудейська та христ. традиція приписує євр. пророкові Мойсею. У книгах Т. вміщено завіти (заповіти, договори) між Богом Ягве і патріархами євр. народу, встановлено міри покарання за порушення цих договорів, фіксуються Мойсеєві закони. У Т. конкретизовано законоположення і приписи щодо виконання дій культур.-обряд, сфери, про ставлення євр. народу, «обраного Ягве», до ін. народів, їхніх релігій, культів, традицій, описано правила провадження воєнних дій, дотримання сан.-гіг. правил.
У нинішньому вигляді Т. обнародувано у 5 ст. до н. е. в Єрусалимі, після повернення євреїв з вавилон. полону, під час якого її було укладено й систематизовано. Сувоям Т. іудаїзм надає магічного значення як священному писанню, пам'ятці євр. культури та зак-ва.
Т. також називають священний сувій, пергамент з текстом П'ятикнижжя.
П. Л. Яроцький.
