Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow восх-вят arrow ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
   

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

- історія поступального розвитку людського суспільства в цілому; наука, що вивчає цей процес. Марксизм-лені-нізм розглядає історію розвитку людства як поступовий перехід від нижчих суспільно-екон. формацій до вищих, поступальний рух по шляху прогресу до соціалізму і комунізму. В основі цього розвитку лежить виробництво матеріальних благ, вирішальну роль у ньому відіграють нар. маси. Марксистська методологія вперше дала справді наук. основи періодизації В. і., встановивши п'ять суспільно-екон. формацій, характер яких визначається панівним способом виробництва: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну.

Поняття В. і. вперше з'явилося в праці Полібія "Загальна історія" (2 ст. до н. е.), в якій він зробив спробу висвітлити у взаємозв'язку історію країн Середземномор'я. Для істориків античності (Діодор Сіцілійський, М. Дамаський - автор "Всесвітньої історії") характерним був підхід до В. і. як до циклічного круговороту, до регресивного процесу. Праці істориків середньовіччя (Оттона Фрейзінгенського, Сігеберта з Жамблу) висвітлювали загальноістор. процес як здійснення "задуму бога". З утворенням араб. Халіфату з'явилися твори з В. і. араб. істориків (Табарі, Ібн Хальдуна та ін.), характерною рисою яких є апологія мусульманства. Історики періоду Відродження (Н. Макіавеллі, Ф. Гвіччардіні) порвали з феод.-теологічним трактуванням історії, почали вбачати рушійну силу істор. процесу в політ. боротьбі партій і соціальних груп. Франц. просвітителі 18 ст. (див. Просвітительство) висунули ідею викладу В. і., виходячи з визнання єдності долі людства. У 18-19 ст. з'явився ряд праць зх.-європ. істориків (А. Шлецера, І. Мюллера, К. Роттека, Ч. Канту, Ф. Шлоссе-ра, Л. Ранке та ін.) з В. і., які охоплювали історію багатьох країн (див. також Романтизм). На межі 19 і 20 ст. у зв'язку з посиленням реакційності буржуазії автори праць з В. і. почали заперечувати єдність і закономірності все-світньо-істор. процесу. Історію людства вони розглядали як історію цивілізацій, релігій тощо (Е. Лавісе, А. Рамбо та ін.). В Росії першим зведеним оглядом В. і. був "Хронограф" 16 ст., який дав виклад подій від "створення світу" до падіння Візантії. М. В. Ломоносов у праці "Давня російська історія від початку російського народу до смерті великого князя Ярослава Першого, або до 1054 року" зробив першу спробу дослідити історію Росії в рамках всесвітньо-істор. процесу. Інтерес до вивчення і дослідження В. і. в Росії, в т. ч. і на Україні, значно зріс у 19 ст. Курс В. і. читали в Московському (Т. М. Грановський, П. М. Кудрявцев, С.В. Єшевський, В. І. Гер'є), Петербурзькому (М. С. Куторга, В. В. Бауер), Київському (І. В. Лучицький. В. Я. Шульгін, П. М. Ардашев), Харківському (М. М. Лунін, М. Н. Петров) та ін. ун-тах. З'явилися оригінальні дослідження рос. вчених з В. і. (праці І. П. Шульгіна, М. М. Ковалевського, І. В. Лучицького, М. Н. Петрова). Широкий загальноістор. фон був характерний для праць С. А. Подолинського. Велика заслуга у висвітленні проблеми В. і. належить I. Я. Франкові ("Мислі о еволюції в історії людськості", 1881). Церша узагальнююча праця з В. і., написана на основі марксистсько-ленінської методології, вийшла в СРСР ("Всесвітня історія", т. 1-

II, 1955-77). В ній викрито бурж. фальсифікації історії, значне місце відведено історії рад. суспільства та ін. соціалістичних країн.

Важливе значення для висвітлення проблем сучас. В. і. мають документи Нарад представників комуністичних і робітничих партій 1957 і 1960 та Наради комуністичних і робітничих партій 1969 в Москві, матеріали з'їздів КПРС, в яких дано глибокий аналіз сучас. етапу розвитку людства, підкреслено, що гол. лінія цього процесу визначається силами революції і соціалізму, силами миру і соціального прогресу.

В. С. Алексєєв-Попов.

 

Схожі за змістом слова та фрази