Іван (у чернецтві — Інокентій; бл. 1650, імовірно, Чернігів — 1714, м. Любеч, тепер смт Ріпкинського р-ну Черніг. обл.) — укр. гравер, поет, культурний і релігійний діяч, представник стилю барокко. Освіту здобув у Черніг. колегіумі. Мистецтву рисунка й гравюри навчався у О. Тарасевича у Вільні, де жив 1680— 83. Працював у техніці гравюри на міді, а також офорту й гравюри на дереві. У 1683 переїхав на Україну, жив у Чернігові, інколи виїжджав до Києва, Москви, Вільна для виконання замовлень. Щ. брав активну участь у спорудженні Любецького монастиря поблизу Чернігова, був довгий час ного ігуменом. Складав панегіричні вірші. Бл. 1707—09 викладав курс поетики в Черніг. колегіумі. Серед мист. творів — ілюстрації до книжок Л. Барановича "Благодать и истина..." (1683), Л. Крщонови-ча "Відроджений Фенікс..." (бл. 1683), С. Яворського "Відлуння голосу волаючого в пустелі..." (1689), П. Орлика "Щасливе передбачення..." та ін.; станкові твори — тези на честь Азовської кампанії (т. з. теза І. Обидовського, 1688—91 у співавт. з Л. Тарасеви-чем), на честь Росії, України й Білорусії (1708); ікони. Іл. див. на окремому аркуші, с. 16—17.
Д. В. Степовик.
