(франц. partisan, одн., від італ. partigiano, букв. — прибічник, прихильник) — окремі особи або організовані, гол. чином, збройні загони, які не входять до складу регулярних армій і добровільно беруть участь у справедливій війні проти іноз загарбників або реакційних режимів (див. Партизанська війна). Регламентація міжнародно-правового становища П. була предметом спец розгляду Гаагських конвенцій 1899 і 1907. IV Гаагська конвенція 1907 у преамбулі, а також у ст. 1 і 2 Положення про закони і звичаї сухопутної війни підтвердила правомірність партизан. війни, визнала П. законними комбатантами і визначила умови, обов'язкові для виконання партизанами. В 1949 на Женевській конференції на захист жертв війни було прийнято конвенцію, яка віднесла до законних комбатантів особовий склад не лише збройних сил, а й ополчень та добровільних загонів Руху Опору, а також партизанів. Див. також Волонтерство.
