(франц. соquеluсhе), кашлюк — гостра інфекційна хвороба, що характеризується приступами судорожного кашлю. На К. хворіють переважно діти. Збудник К.— паличка Борде — Жангу (за ім'ям бельг. вченого Ж. Борде і франц.— О. Жангу, які вперше її описали 1906). Інфекція передається крапельним шляхом при кашлі, чханні хворого. Інкубаційний період — 7—9 днів. Після цього настає катаральний період, який триває 10—14 днів і характеризується сухим кашлем, нежитем, підвищенням три тіла до 37,5—38°. В наступні дні кашель поступово посилюється, переходить у конвульсивний (приступи кашлю закінчуються виділенням в'язкого мокротиння, іноді — блюванням) — спазматичний період, Цей період триває 2—8 тижнів і довше. Під час кашлю можуть утворюватись крововиливи під шкіру повік, в кон'юнктиву ока, бувають кровотечі з носа, зовн. слухових проходів та ін. Поступово кашель слабшає, приступи стають рідшими й не такими тривалими — період видужання. Перебіг К. може ускладнюватися, найчастіше запаленням легень. Після перенесеного захворювання утворюється стійкий імунітет. Профілактика: рання ізоляція хворого до його видужання, карантин на 40 діб дітей, що були в контакті з хворим, активна імунізація дітей у 5—7 місяців, потім через 9—12 місяців, далі кожні 2—3 роки до 14 років. Лікування: максимальне перебування хворого на свіжому повітрі, повноцінне харчування, антибіотики, введення специфічного протикоклюшного гамма-глобуліну, баротерапія.
|
