— вища ієрархічна управлін. інституція Римо-катол. церкви. Сформувалася на базі рим. єпископства у 5 ст. Отримавши в 756 від франц. короля Піпіна Короткого землі навколо Рима, папа став світським володарем Папської області. Його світська влада поширювалася на італ. провінції Романью, Маркс, Умбрію, Палермо. В Середні віки П. намагалося утвердити пріоритет церк. влади над світською (папоцезаризм). Однак у 14 ст.
підпало під владу франц. корони, оскільки з 1309 до 1377 резиденція пап була у франц. м. Авіньйоні. 1870, у зв'язку з включенням Рима до складу Італ. д-ви, Пап. область було ліквідовано. Позбавлений світської влади, папа оголосив себе «в'язнем Ватикану». 1929 відповідно до Латеран. договорів папа знову став світським володарем — главою держави-міста Ватикан. П. і катол. церква — не тотожні по-иятгя. Інтереси П. не завжди збігаються з інтересами церкви в окремих країнах. Див. також Латеранські договори 1929.
П.Л. Яроцький.
|
