Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow тог-тяж arrow ТОКВІЛЬ
   

ТОКВІЛЬ

[Клерель де Токвіль ] Алексіс Шарль Анрі (29.VIІ 1805, Париж - 16.IV 1859, м. Канни, деп. Приморські Альпи; пох. у с. Токвіль, побл. м. Шербура, деп. Манш) — франц. правознавець, історик, соціолог, держ. і політ, діяч, чл. Академії моральних і політ, наук з 1838, чл. Франц. академії з 1841. Навч. 1821-23 у королів, колежі (м. Мец), 1823—26 на юрид. ф-ті Париз. ун-ту. В 1827—32 був пом. судді в трибуналі м. Версаля. Деякий час разом з юристом Г. де Бомоном перебував у США і Канаді, вивчав досвід функціонування пенітенціарної системи. За результатами відрядження вони підготували спільне дослі дження «Про пенітенціарну систему в

Токвіль Алексіс Шарль Анрі - leksika.com.ua

Сполучених Штатах та її застосування у Франції» (1833), де перевагу надано пенсільванській пенітенціарній системі та рекомендовано створити у Франції зразкову тюрму, де було б випробувано цю систему. Член палати депутатів парламенту з березня 1839, депутат Установчих зборів 1848, депутат Законодавчих зборів з грудня 1852, міністр закордонних справ Франції (червень—жовтень 1849). Перу Т. належать праці: «Дослідження про пауперизм» (1835), «Соціальний та політичний стан Франції до і після 1789» (1836), «Демократія в Америці» (т. 1, 1835; т. 2, 1840), «Два листи про Алжир» (1837), «Спогади» (1850), «Давній порядок і революція» (1856). Основу вчення Т. про д-ву і право становить проблема свободи і рівності. Воно трансформується від лівоконституціоналістських переконань автора через конст. монархію до визнання необхідності респ. конст. устрою. Демократія, на думку Т., є поєднанням рівності й свободи, але її основи підриваються саме «агресивним і привабливим» характером рівності.

Свобода людини забезпечується «не одними лише конституціями, а й багатовіковим вихованням народу». Прагнення до рівності, твердив Т., породжує згубний індивідуалізм, звички й схильність керуватися тільки власними бажаннями і волею, викликає невдоволення будь-якою владою, породжує «демократичну анархію», політ, хаос. Як результат таких процесів, з одного боку, виникає тенденцій до незалежності, з іншого — до закріпачення. «Демократичний народ» сприймає лише прості й заг. правові та державницькі ідеї.

Влада дедалі більше ототожнюється із сусп-вом і вважає не лише правом, а й своїм гол. обов'язком «вести кожного громадянина за руку». Гасла про незалежність верховної влади народу, яка, природно, теж має свої межі, забуваються відразу після сформування державних органів, згадуються лише перед черговими виборами і знову відкидаються. Централізацію і всемогутність держ. влади, однаковість її законів Т. вважав найхарактернішою рисою усіх сучасних йому політ, систем, оскільки люди в «епоху рівності» легко сприймають ідеї сильної центральної влади.

Т. одним з перших обгрунтував право суду скасовувати закони, які суперечать конституції. Він був прихильником суду присяжних, виступав за підвищення прав, культури населення, високо цінував моральні засади нації.

Тв.: Про демократію в Америці. К., 2000; Давній порядок і революція. К., 2000; (Euvres. Paris, 2004. Літ.: Алпатов М. А. Полит, идеи франц. бурж. историографии XIX в. М.-Ленинград, 1949; Manet P. Tocque-ville et la nature de la democratic Paris, 1982; Lamberti J. C. Tocqueville et les deux democraties. Paris, 1983; Jardin A. Alexis de Tocqueville. 1805-1859. Paris, 1984.

О. M. Мироненко.