Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РЕОРГАНІЗАЦІЯ
   

РЕОРГАНІЗАЦІЯ

(франц. reorganisation -перетворення, від гб... — префікс, що означає поновлення або повторення дії, і organisation — впорядкування, від лат. organum, грец. opyavov — інструмент, знаряддя) — перетворення або зміна структури чи орг. форми підприємства, установи, організації, закладу тощо, а також перебудова будь-якої системи чи структури управління. З огляду на юрид. зміст і наслідки Р. означає припинення діяльності певних суб'єктів права (особи юридичної, органу державної влади та ін.) і виникнення нових з відповід. обсягом прав та обов'язків. Щодо юрид. особи в Україні законодавчо визначено п'ять форм P.: поділ, злиття, виділення, приєднання і перетворення. У результаті Р. виникають нові суб'єкти або нова юрид. особа, що є правонаступницею реорганізованої (див. Правонаступництво). Р. органу державної, зокрема виконавчої, влади, як правило, призводить до його ліквідації та виникнення нового зі встановленням для нього відповід. обсягу функцій і повноважень. Згідно з чинним зак-вом України Р. держ. юрид. осіб зазвичай може проводитися лише за рішенням тих держ. органів, які мають право їх утворювати. Р. корпоративних і громад, орг-цій здійснюється на підставі рішення заг. зборів їх членів з правом ухвального голосу. Заг. підстави, умови і порядок P., а також її особливості щодо окр. суб'єктів права визначаються ст. 104—111 ЦивК України, ст. 59 ГК України, нормами Законів «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства» (обидва — 1991), «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992), «Про об'єднання громадян» (1994), «Про фінансово-промислові групи» (19%), «Про банки і банківську діяльність» (2000) та ін., нормат.-прав. актами Президента України (напр., указ «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.ХІІ 1999) і КМ України, а також положеннями і статутами конкр. підприємств, організацій, установ тощо. Осн. узагальнені правила щодо Р. суб'єктів господарювання встановлені в Законі «Про підприємства в Україні». Зокрема, Р. підприємства провадиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених даним законом, — за рішенням власника та за участю труд, колективу або органу, уповноваженого утворювати такі підприємства, чи за рішенням суду або госп. суду. Р. підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примус, поділу в порядку, передбаченому чи нним зак-вом. Р. підприємства, яка може призвести до екол., демогр. та ін. негативних наслідків, що зачіпають інтереси нас. території, повинна погоджуватися з відповід. радою. Зак-вом передбачено вирішення питань правонаступництва підприємств, що реорганізуються. Зокрема, в разі злиття підприємств усі майн. права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, що виникло в результаті злиття. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майн. права та обов'язки приєднаного підприємства. У випадку поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповід. частинах майн. права та обов'язки реорганіз. підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповід. частинах майн. права та обов'язки підприємства, що реорганізується. У разі перетворення одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майн. права та обов'язки кол. підприємства. При Р. працівникам, яких звільняють, гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до труд, зак-ва України. Підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру. Зак-вом передбачені особливості Р. банк, установ, навч. і н.-д. закладів, об'єднань підприємств, пром.-фін. груп, колект. сільськогосп. підприємств, госп. товариств, громад, орг-цій та ін. У міжнар.-прав. практиці широко застосовується термін «реорганізація зовнішнього боргу». Його зміст полягає у зміні умов погашення зовн. боргу, погодженій країною-боржником з країнами або фін. організаціями-кредиторами. Така зміна умов, як правило, спричинена нездатністю боржника погашати свої грош. зобов'язання у встановлений строк.

Літ.: Спасибо-Фатеева И. Проблемы реорганизации акц. обществ. «Предпринимательство, хоз-во и право», 1999, № 5; Реорганизация и ликвидация юрид. лиц по зак-ву России и стран Зап. Европы. М., 2000; Коровайко А. В. Реорганизация хоз. обществ: Теория, зак-во, практика. М., 2001; Щербакова Н. В. Поняття реорганізації як способу припинення підприємств, його відмінність від ліквідації. «Вісник Хмельн. ін-ту регіон, управління та права», 2002, № 2.

В. П. Нагребельний.