Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow вільно-вітр arrow ВІТРОЕНЕРГЕТИКА
   

ВІТРОЕНЕРГЕТИКА

- енергетика, пов'язана з вивченням і використанням енергії вітру, що її перетворюють на механічну, електричну або теплову енергію. Енергія вітру практично невичерпна, її можна використовувати скрізь, хоч вона й не постійна за часом і застосування її дещо обмежується труднощами утилізації. Складовими частинами В. є вітротехніка і вітровикористання. Вітротехніка пов'язана з розробленням теоретичних основ і практичних способів проектування вітроенерг. агрегатів (див. Вітродвигун) та установок, вітровикористання - з питаннями раціональної експлуатації цих агрегатів та установок, а також оптимальним використанням енергії вітру. На території СРСР потенціальні запаси енергії вітру оцінюють в 10,7 ГВт. Пром. виробн. засобів В. було налагоджено на початку 20 ст. В СРСР першою стала до ладу (1930) вітроелектрична станція в Курську потужністю 8 кВт. На Україні (поблизу Севастополя) 1931 було збудовано вітроелектричну станцію потужністю 100 кВт. На поч. 50-х рр. у Казахстані дала перший струм вітроелектрична станція потужністю 400 кВт. Наприкінці 60-х рр. в СРСР створено уніфіковані швидкохідні вітроенергетичні агрегати (ВБЛ-3, ВПЛ-4, "Беркут" та ін.), застосовувані гол. чин. для механізації піднімання води на тваринницьких фермах, віддалених пасовищах тощо. В країнах, де В. набула значного розвитку, заг. кількість вітроенерг. установок (дані ЮНЕСКО за 1967) становить понад 600 тис. В СРСР їх налічується до 9 тисяч.

Літ.: Кармішин О. В. Вітер та його використання. К., 1952; Шефтер Я. И. Ветроэнергетические агрегаты. М., 1972.

Д. С. Чубов.