Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СТОЇКИ
   

СТОЇКИ

[грец. від стой — портик (зокрема, в Афінах, де була школа філософа Зенона)] — послідовники напряму філос. думки, засновником якого був давньогрец. філософ Зенон (336—264 до н. е.). В розвитку стоїцизму розрізняють три періоди: давній, середній і новий (римський). Видатними представниками першого періоду є Клеанф (331-232 до н. е.) і Хрісіпп (277-208 до н. е.); середнього — Панетій (185—110 до н. е.) та Посідоній (135—51 до н.е.), а нового (римського) періоду — Л. А. Сенека (3—65 н. е.), Епік-тет (50-138) і Марк Аврелій (121-180). Вважаючи, що філософія складається з логіки, фізики та етики, С. в усіх трьох розділах торкалися питань д-ви і права. Люд. природа, відповідно до етики С, є частиною заг. природи і світобудови, тому людина має жити у згоді з природ, або заг. законами світобудови і вести чесне, добропорядне життя. Світобудовою у цілому, як і життям людини, править доля, під якою С. розуміли поєднання божеств, провидіння, розуму і природ, необхідності. Доля трактується ними як природний закон, що водночас має божеств, характер і зміст. Воля як розумне прагнення протиставляється чуттєвому прагненню; з нею пов'язане поняття обов'язку, яке вперше ввів Зенон.

В основі громадян, співжиття, вважали С, лежить природ, потяг людей один до одного. Тому д-ву вони трактували як природ, об'єднання, а не як договірне утворення. С. обґрунтовували космополіт, уявлення про те, що всі люди, відповідно до законів світобудови, є гр-нами єдиної світової д-ви і що людина — гр-нин Всесвіту. Зокрема, Сенека доводив, що Всесвіт — це природна («велика») д-ва зі своїм природ, правом, гр-нами якої, за законом природи, є всі люди, незалежно від того визнають вони це чи ні. Окремі ж держ. утворення («малі» д-ви) — випадкові й мають значення не для всього людства, а лише для обмеж, кількості людей. Заперечуючи рабство, обстоюючи ідею дух. рівності людей, С. водночас виступали проти таких сусп. інститутів, як сім'я, суди, храми, торгівля, школи, гроші тощо. С.

У природ.-прав. концепції С. божеств, «за кон долі» відіграє роль права природи, якому підпорядковані всі люд. установи, в т. ч. д-ва і право. Саме природне право є, твердили вони, природ, фактом і необхідним імперативом розуму. Виходячи з концепції фаталізму, С. закликали до неухильного виконання як природних, так і держ. законів. Зенон і Хрісіпп у зв'язку з цим вважали, що всі правопорушення однакові за ступенем сусп. небезпеки, проте Гераклід, Тарса і Афінодор заперечували цю тезу і виступали за диференційований підхід до діянь. Зокрема, Марк Аврелій розвивав уявлення про д-ву з однаковим для всіх законом, рівноправ'ям і рівністю усіх гр-н.

Літ.: История полит, и прав, учений. Древний мир. М., 1985.

І. В. Музика.