(Pol) Вінцентій (20.IV 1807, Люблін — 2.ХІІ 1872, Краків) — польс. поет-романтик, географ і етнограф. Дитинство провів на Львівщині. Закінчив Львівський ун-т (1827), навчався у Віденському ун-ті. Учасник польс. повстання 1830—31. В 1849—53 — професор географії Краківського ун-ту. В зб. віршів "Пісні Януша" (1833) та багатьох поезіях з демократичних позицій змалював життя й побут польс. народу, його минуле. В ряді творів (поеми "Сенаторська згода", 1854, "Могорт", 1855, та ін.) ідеалізував шляхту. Окремі частини поеми "Пісня про нашу землю" (1843) присвячені Україні. В працях "Картини з життя і мандрівок" (1846), "Погляд на північні схили Карпат" (1851), "Картини з життя і природи" (1869), "Північний схід Європи" (1870), статтях "Плем'я бойків", "Декілька рис до опису гуцулів на Буковині" (обидві опубл. 1966) подав відомості про бойків, гуцулів і лемків. За деякі помилкові твердження зазнав критики з боку І. Франка. Записував і перекладав польс. і нім. мовами укр. нар. пісні. Видав у вільному перекладі нім. мовою збірку укр. нар. пісень (1853).
Тв.: Укр. перекл.— [Вірші]. В кн.: Антологія польської поезії, т. 1. К., 1979: Рос. перекл.— [Вірші]. В кн.: Польская поэзия, т. 1. M., 1963.
Літ.: Болтарович 3. Є. Україна в дослідженнях польських етнографів XIX ст. К., 1976.
В. Т. Полек.
