- граматична форма числа, що виділяє два предмети як відносно одного предмета, так і відносно множини їх. Була властива давнім індоєвроп. мовам. У сх.-слов. мовах починаючи з 14 ст. її поступово витіснила множина. Залишки форм Д. є в укр. літ. мові (напр., закінчення -има в орудному відмінку - "пле-
чима", "дверима") й у говорах ("дві хлібині).
