Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow олео-опа arrow ОЛОВО
   

ОЛОВО

Sn — хім. елемент IV групи періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва; ат. н. 50; ат. м. 118,69. Природне О.— суміш 10 стабільних ізотопів, з яких найпоширеніші 116Sn, 118Sn та 120Sn. Із штучно одержаних ізотопів (понад 10) 113Sn, 119Sn та 123Sn застосовують як радіоактивні індикатори. Вміст О. в земній корі 8 ∙ 10 -3 % за масою, зустрічається О. гол. чин. у вигляді мінералу каситериту (див. Олов'яні руди). Сріблясто-білий, ковкий, тягучий метал з густ. 7300 кг/м3; tпл 231,8° С; tкип 2270° С. Відомо три алотропні форми: β-О., або біле О., з тетрагональною структурою та парамагнітними властивостями, стійке у межах т-р 13,2—161° С; γ-О., або крихке О., з ромбічною структурою, стійке у межах т-р 161—231,8° С; α-О., або сіре О., з кубічною структурою і діамагнітними властивостями, стійке при т-рі, нижчій за 13,2° С, порошок без металевого блиску, напівпровідник. Біле О. при наявності домішок α-О. і при т-рі —33° С швидко переходить у сіре, змінюючи колір, густину, твердість та різко збільшуючись в об'ємі на 25,6%. При цьому воно розсипається на порошок ("олов'яна чума"): таке О- перетворюють на (З-О. переплавленням. За звичайних умов О. стійке до кисню і добре зберігається на повітрі, повільно розчиняється в розбавлених к-тах і лугах (див. також Олова сполуки, Оловоорганічні сполуки). Добувають О., відновлюючи каситерит вугіллям в електро- або полуменевих печах, а також як вторинний метал з відходів білої бляхи, брухту О. тощо. О. застосовують у виробн. білої бляхи (для консервної пром-сті), припоїв, бронзи, друкарських підшипникових та надпровідних сплавів (див. Олова сплави) тощо.

Ф. Д. Шевченко, А. Ф. Тищенко.