— комплекс технічних засобів, застосовуваних для зварювання. Розрізняють 3. у. (мал. с. 240) ручне, напівавтоматичне й автоматичне. До ручного 3. у. належать, напр., зварювальні пальники, використовувані в процесі газового зварювання, і електродотримачі для ручного дугового зварювання; до напівавтоматичного 3. у.— шлангові напівавтомати (з механізованим подаванням зварювального дроту — див. Зварювальні матеріали), що ними користуються під час дугового зварювання. Автоматичним 3. у. є самохідні й підвісні зварювальні головки, зварювальні трактори і спеціалізовані зварювальні установки. Вони дають змогу подавати електрод у зону зварювання, а також переміщувати дугу й електрод відносно з'єднуваних виробів. Таке устаткування застосовують при дуговому й електрошлаковому зварюванні (див. також Автоматичне зварювання). Технологічно пов'язане між собою 3. у. об'єднують у зварювальний пост (стаціонарний, пересувний), а кілька об'єднаних у технологічній послідовності постів становлять зварювальну лінію. На кожному зварювальному посту є джерела струму (зварювальні генератори, трансформатори й випрямлячі), спец. пристрої (напр., зварювальні візки, стенди, кантувачі, маніпулятори, затискачі), спец. інструменти (напр., вимірювальні, налагоджувальні) тощо. Повну автоматизацію дугового й контактного зварювання забезпечують зварювальні автомати й роботи.
Літ.: Прох Л. Ц., Шпаков Б. М., Япорская H. М. Справочник по сварочному оборудованию. К.1978.
В. Є. Патон
|
