Соломон Йосипович [28(14).V 1885, м. Павлоград, тепер Дніп-роп. обл. — 18.Х 1966, Харків) — укр. правознавець, доктор юрид. наук з 1947, професор з 1928. Навч. 1904-06 в Женев. ун-ті (Швейцарія). Закінчив 1910 юрид. ф-т Харків, ун-ту. Від 1912 працював адвокатом, у 1918—20 був консультантом Наркомату юстиції України. Від 1920 — на наук.-пед. роботі: викладач (1920— 28), професор (1928-30) Харків, ін-ту нар. г-ва. З 1930 — професор Харків, ін-ту рад. будівництва та права; з 1937 завідував кафедрою цив. права Харків, юрид. ін-ту, був професором цієї кафедри. У 1941—44 працював професором, зав. кафедри цив. права, заст. директора з наук, і навч. роботи Казан, юрид. інституту. З 1944 і до кінця життя — у Харків, юрид. ін-ті: завідував тут кафедрою цив. права (1944—60), одночасно (1944-47) був заст. директора з наук, та навч. роботи, а в 1948—50 — директором ін-ту; з 1960 — професор кафедри цив. права цього ін-ту. Досліджував: проблеми загальної теорії права та цив. права, джерела цив. права; роль судової практики в застосуванні цив. права; кредитно-розрахункові відносини; тлумачення норм права; співвідношення норм моралі та права. В. автор ряду монографій («Положення про державні підряди й поставки», 1926; «Кредитно-розрахункові відносини», 1955), підручників з цив. права, багатьох наук, статей. Брав активну участь у розробці Цивільного і Цив. процес, кодексів УРСР 1922 і 1963, йому належать наук, практ. коментарі до цих нормат. актів.
Я. М. Шевченко, М. М. Сибільов.
